Початок » Сторінка 3

Розповіла про торговців, які перед цим мандрували селом. І в неї на подвір’ї розклали барвистий крам. Поки жіночка розглядала той непотріб, одна з гостей пробралася у дім і, понишпоривши у всіх закутках, знайшла сховок. «Базар» дуже швидко щез, а з ним – і 45 тисяч доларів

Далі …

В їхнє авто врізалася машина швидкої допомоги.

Далі …

Луцька твердиня посіла перше місце в інтернет-голосуванні й третє за оцінками експертів.

Далі …

Волинь посідаємо сьоме місце по кількості техніки. Нас обійшли тільки Київcька, Вінницька, Дніпропетровська, Рівненська і Чернігівська області. А торік за рейтингом по роботі інспекція взагалі зайняла шосте місце. І маємо друге місце в Україні за півроку по реєстрації техніки. Це досить хороші показники.

Далі …

– Вже й вік не той, але коли хто прийде, то мушу допомогти, – ставлячи віник у куток починає розмову Сусанна Миколаївна. Незважаючи на поважний вік, вона ще потихеньку порядкує у хаті. – І прабаба моя молитви різні знала, і бабця, і мама. У нашій родині звикли до того, що постійно до хати приходять чужі.

Далі …

Якось ми з подругами наважилися гадати в ніч на Старий новий рік. Зібралися втрьох у будинку, де вже давно ніхто не жив (у нашому селі чимало таких хат-пусток), зробили з дзеркал «коридор» і стали туди заглядати, видивляючись свою долю.

Далі …

До речі, жінка почала бачити і чути покійників, які приходили уві сні і наяву.

Далі …

За цей час її тендітні руки створили до півсотні палаців. І кожен унікальний – жодного повторення. Більшість речей Олена Канигіна роздарувала – знайомим для їх донечок, у дитячі садочки. Деякі будиночки поїхали аж до Києва.

Далі …

Загалом криміногенна ситуація в Імстичевому відносно спокійна, та клопотів у Нелі Звонар все одно вистачає. Тільки цього року розкрила сім злочинів, за сприяння молодої дільничної до адміністративної відповідальності притягнуто 65 осіб, було порушено дві кримінальні справи стосовно чоловіків, які не бажали сплачувати аліменти на своїх неповнолітніх дітей.

Далі …

Тяжка доля того пам’ятника. Ого-го, коли його привезли! Людські руки до нього не доходили не менше тридцяти років. Колгосп мав ім’я Шевченка – і хотіли встановити Тарасу пам’ятник, який замовили у Тернополі. Зразу, як привезли, поставили на тоці, потім на тракторній стояв на причепі, тоді чомусь знову на тік перевезли під навіс. Ще за совєтів думали біля контори розбити парк і там пам’ятник поставити, але щось не получилося. А вже як стала Україна і все розікралося, його кинули на площадці, де він заріс будяками й кропивою.

Далі …