Темряву розсіювало світло з вікон і яскраве зоряне небо. Було так гарно і затишно, але заграла музика, і дівчина знову потягнула хлопця танцювати. У залі Захара відкликав на хвилину в коридор однокласник Петько Брик. Він був уже п’яний, і Захар так і не второпав, чого хотів від нього. Повернувшись і розшукавши поглядом Полю, хлопець обімлів: дівчина танцювала з вокалістом. Той час від часу нахилявся до Полиного вуха, і губи його ворушились, витягуючись у нестерпну усмішечку, а дівоче личко сяяло від захоплення. Що переживав у цей час Захар, важко описати. Та найстрашніше почалося, коли танець скінчився: музикант повів свою партнерку до виходу. Шокований Захар остовпів, а коли отямився і вибіг надвір, то парочка наче у воду канула. Що було далі, згадується Захарові, мов у тумані: як у відчаї напився і блукав з Бриком по селу, як потім заснув під плотом, а вранці його привели додому батько зі старшим братом, тяжке похмілля, зустріч з Полею …