Стара Тимтеїха кривила душею: невістка вже не раз кидала на неї трьох дітей, а сама десь вешталася до пізньої ночі. Прикута до внуків, баба не могла піти за нею назирці, проте світ не без «добрих» людей – добачили, куди Галька стежку топтала. Як жінка, стара її могла би зрозуміти – не кожній під силу витримувати довго без чоловічої ласки. Але бігати відразу до двох мужиків та ще до тих гультіпак Линдусів, котрі по ночах крадуть з людських городів овочі й возять у Мукачеве на базар – цього вона збагнути не могла. І все ж зберегти сім’ю, а дітям батька та матір – мусила наперекір усьому.