Дорогу засніжило, і Анна, зійшовши з поїзда, не знала, чим добратися на свій хутір. Добре, що зустріла старого діда Дениса, який підвозив внучку на залізничний вокзал коником. Тож, вмостившись на великі саморобні сани, застелені кожухом, жінка вирушила до рідного села. «Довезу тебе, дочко, миттю, – зауважив старий. – Знаю, знаю... Федора хвора, мабуть, жде тебе...» [...]
Далі …
Коли Анну та Івана запитують, як вони познайомилися, жінка одразу починає заходитися сміхом. Зашарівшись, загадково усміхається й чоловік. Він ніжно обнімає дружину і каже: «Це наш секрет… Не все ж людям знати…» Анна ж відразу випалює: «Де, де познайомилися… У копиці…» Цікаві одразу прикушують язички і таємничо поглядають на подружжя. …Анна жила сама. З першим [...]
Далі …(Продовження. Поч. у №№47 (921) – 5 (931) Сміючись і лаючись, я зупинив машину. З неї вилізло усе майбутнє Йванове сімейство. Елеонора заойкала у розпачі, а менша дівчинка розревілася, протяжно приказуючи: – А-а-а!.. Папку… а-а-а… патєралі… а-а-а!.. Я розвернувся і поїхав по згубу. Більше пригод того дня не було, я привіз усе сімейство в Руцьк, [...]
Далі …
Нещодавно знайома ошелешила – розлучилася! Новина й справді прозвучала як грім серед ясного неба: 20 років спільного спокійного життя, розумниця-дочка, гроші водилися… Та що там, на дівочих посиденьках ми Галі по-добaрому заздрили і вже заздалегідь запрошували, коли прийде час, місити весільний коровай для наших дочок та синів. Щоб, мовляв, і у них таке ж гарне [...]
Далі …Продовження. Поч. у №№47 (921) – 4 (930) – Знаєш, вона не проти приїхати до мене жити. Що б ти на це сказав? – Давно пора тобі сім’ю заводити! – Але у неї двоє дітей. – То й що? Менше тобі роботи буде! – пожартував я. – А серйозно можна другові порадити? – образився Йван. [...]
Далі …(Продовження. Поч. у №№47 (921) – 3 (929) Що говорити, у певний час Нінель таки досягла свого і народила донечку. Щасливий Зарубін тиждень замочував довгождану подію, хоча перед цим збирався з дружиною провести серйозну розмову, бо йому таки надійшло кілька сигналів про її поведінку під час його відряджень. Але щастя майора тривало недовго: якось він, [...]
Далі …
Раїса Захарівна – поважна і гонорова пані уже пенсійного віку – навіть і подумати не могла, що з нею таке станеться. Ще донедавна чоловік називав її «любонькою», прогулювався з нею вечорами, ніжно підтримуючи під лікоть, і ловив кожен її погляд (на заздрість усім подругам), а тепер просить замовкнути і не дратувати?! І це після 30 [...]
Далі …
Дмитро Вікторович, як завжди, усміхнений запрошує до столу. Його усі люблять і шанують за щиру вдачу, відвертість, доброту. Ну, а силою цього чоловіка просто захоплюються, і це незважаючи на те, що він уже на пенсії. Що то значить, чоловік усе життя займався спортом, тим більше, майстер спорту з боксу. Щоразу при зустрічах він розповідав безліч [...]
Далі …
Славко всівся за кермо новенької «Шкоди». Довго петляв засніженими вуличками вечірнього Львова й нарешті виїхав на трасу. Падав мокрий сніг з дощем, який одразу замерзав. Але думки про те, що їде у своє рідне місто та ще й до коханої дівчини, вселяли надію й додавали оптимізму. Спершу, звісно, загляне до батьків, а потім поїде до [...]
Далі …(Продовження. Полчаток у № 47-51) Хоч і поклявся він не одружуватися, проте женоненависником не був. Можна сказати, навпаки: отримавши від Віруньки «волю», наче сказився, гасаючи на тому своєму мотоциклі по навколишніх селах, видивляючись краль не так вродливих, як доступних, з якими було б легко зійтись і ще легше розійтись. А коли приїздив у село на [...]
Далі …