Спалахнула, як вогонь, в хаті суперечка:
«Чи не зникне знову в нас цього року гречка,
Чи прийдеться знову нам у Китай звертатись,
Чи самим (на злобу дня) за лопату братись?»
Далі …
Молодого хлопця Януша Кобринця, слугу литовського підстолія Миколая Глібовича, звинуватили в убивстві товариша. Але судді з’ясували, що зробив це він без наміру. Випили хлопці у корчмі добряче, посперечалися. Стали на шаблях битися, і Кобринець, захищаючись чи відбиваючись, полоснув свого суперника по шиї. Той трохи помучився і помер. Убивцю зачинили в тюрму. Судді були схильні покарати слугу на смерть, але кінцевий вирок доручили винести його пану.
Далі …
А пан ще більше розходився: «Ви куди? Вже віддам усю тушку, якщо котрийсь бодай щось виміняє!»
Краще б він того не казав! Повертається від натовпу циган наш, Яшко, та й каже: «Я готовий! А не піддуриш?»
Пан тільки заіржав: «Та я ж не циган! А ти вже міняй!»
Далі …– Ще й як! От прийде до хати злодій (тьху-тьху, не приведи, Господи) та стане красти: все-все винесе, а от гілочку не зачепить!
Далі …
Лунає батькам новина: «Всім! Всім! Всім! Готуйте у гривнях – 647!» Це – нашої мови казкова ціна. Як кажуть, «пріплилі», гаплик, оба-на! Відмітити слід: український поляк, Почувши цю звістку, на місці закляк. Молдавським батькам трохи легше було: На 150 зекономлять бабло. (Для першого класу!) державні мужі Своїм апетитам не мають межі. [...]
Далі …
Весна розслабила: не дінешся нікуди,
Як не крути, а так вже воно є.
Що тут такого?! Депутати також люди.
Природа-матінка завжди бере своє.
Далі …