До редакції надійшов лист від бабусиних сусідів за семи підписами. «Ми звертаємося з приводу жительки Ганни Андріївни Хмілевської, просимо розібратися в ситуації, яка склалася в її сім’ї. Поки була вона молодою, крім сусідів, ніхто їй не допомагав, ніхто з родини не бачив, як будувала дім, як жила по людях. А на старість знайшлися рідні – одна племінниця хату на себе поклала, а друга оформила, що тітка недієздатна, і стала отримувати за неї пенсію. Тепер, як захворіла, нема за що таблеток купити і в холодильнику пусто», – писали ківерчани.
Далі …
Так вважають сестри-українки, які мешкають в Канаді вже багато років Двадцять років тому Ніна з Луцька ризикнула – і поїхала в Канаду. Там уже кілька років жив двоюрідний брат. Той спочатку підтримав, а потім вона почала ставати на ноги сама. Неймовірно трудно довелося приживатися. Через п’ять літ переїхала сюди сестра Лариса. Нині вони вже пустили [...]
Далі …
Уже стало традицією напередодні Дня Перемоги, початку Другої світової війни згадувати і писати про наших ветеранів. І якось не замислюємося над тим, що за кордоном ще живі ті, хто воював тут, на нашій землі, у гітлерівських військах. Мою добру знайому життя привело у сім’ю саме такого австрійського ветерана – вона стала його невісткою. Коли познайомилася [...]
Далі …
Шкільний фольклорний ансамбль відроджує народні традиції Школа в селі Нуйно – одна з найновіших і найсучасніших у Камінь-Каширському районі. Але її колектив, як і учнівський, так і педагогічний, живе не лише сучасним і майбутнім, а дбає і про збереження минулого, себто народних традицій, що для формування справжнього громадянина – не останній фактор. Гарним доказом цього [...]
Далі …
З подвір’я пенсіонерки Тетяни Панасюк із села Валер’янівка Рожищенського району кілька кроків до перекошеної, старенької хатини сусіда. Інвалід з дитинства Микола Дулінський після смерті батьків залишився самітником. З людьми він не говорить, а коли хто прийде до хати, зачиняє двері і ховається всередині. Довіряє лише бабі Тані, тому жінка й доглядає його понад 15 років.
Далі …
Обійстя Антона та Анісії Чмелів у Малині Млинівського району ніби на острові. Добратися до нього, розташованого на пагорбі на околиці села, якимось транспортом важко. А от пішки, хоч з труднощами, все-таки можна.
Далі …
Друга світова війна так чи інакше, але торкнулася долі кожної родини. Миколу Калапушу з Рожища вона застала у польській армії, де всі вояки у перший же день стали полоненими, а потім і остарбайтерами у Німеччині. Микола повернувся з чужих країв, прожив довге життя і до останнього свого подиху повторював сину, що найщасливіші його роки були там, в полоні у ворогів…
Далі …
Мешканці містечка Берестечко вже звикли до цього імпозантного чоловіка, який з американським акцентом кожному каже: «Добрий день». За шість років життя в Україні Герберт Гавер вивчив кілька загальновживаних слів, якими спілкується з дорослими. З дітьми ж порозумівся набагато швидше завдяки своїй доброті та… шоколадним цукеркам. Знаючи, що наш співрозмовник не вельми розуміє українську, попросили допомоги [...]
Далі …
– Так, ми зустрілися в Японії – він, як і я, був учасником тренінгового курсу, представляючи Чилі. Про Україну знав найперше те, що у нас є Чорнобиль, футбольна команда «Динамо», Київ, футболіст Шевченко та дуже гарні жінки. А про пострадянський простір – що там чоловіки п’ють «водку» і б’ють своїх дружин. В Україну ж переїжджати його не агітувала, бо вирішили, що в Чилі нам буде простіше в матеріальному плані, а мені – легше вивчити іспанську мову, ніж йому українську.
Далі …