(Продовження. Поч. у №№47 (921) – 3 (929) Що говорити, у певний час Нінель таки досягла свого і народила донечку. Щасливий Зарубін тиждень замочував довгождану подію, хоча перед цим збирався з дружиною провести серйозну розмову, бо йому таки надійшло кілька сигналів про її поведінку під час його відряджень. Але щастя майора тривало недовго: якось він, [...]
Далі …Продовження. Початок у №47-52 – У Кургані, кажеш, він?.. – задумано перепитав Семен Корнилович. – Так-так… Попрощавшись з хворим, голова пішов до головного хірурга. І ще того ж вечора з Руцька до Бреста примчала колгоспна вантажівка з халабудою і зупинилася на подвір’ї обласної лікарні… Семен Корнилович розпорядився не тільки надати транспортний засіб для перевезення Оліферовича [...]
Далі …(Продовження. Полчаток у № 47-51) Хоч і поклявся він не одружуватися, проте женоненависником не був. Можна сказати, навпаки: отримавши від Віруньки «волю», наче сказився, гасаючи на тому своєму мотоциклі по навколишніх селах, видивляючись краль не так вродливих, як доступних, з якими було б легко зійтись і ще легше розійтись. А коли приїздив у село на [...]
Далі …
«Мене залишила дружина моя, зостався навіки без сонечка я, та смерті для себе я не зову і з серцем розбитим живу та й живу...» Час летить як на крилах, і проти цього важко щось заперечити. Особисто я незчувся, як уже дев’ять років минуло відтоді, як для мене стало непорушно звичним правилом майже кожного тижня, точніше, [...]
Далі …(Продовження.Початок у №47-50) Минуло ще кілька тижнів, а донька продовжувала сохнути. Павлина Степанівна стривожилася не на жарт: хоч би нічого із собою не вчинило дурне дитя. Уже й Семен Корнилович помітив, що з Вірунькою не все гаразд: – Повези її в районну лікарню, – сказав, думаючи, що захворіла. А далі: – Якщо сама не можеш [...]
Далі …
Пригадує практику майбутнього президента Ганна Бучинська з Тернопільщини Нас завжди притягували і будуть притягувати місця, пов’язані з видатними особистостями, тому цікаво почути спогади тих людей, які спілкувалися з нинішніми політиками, державними діячами чи великими митцями. У Козівському районі на Тернопільщині є село Покропивна – тут у 1975 році, будучи студентом Тернопільського фінансово-економічного інституту, проходив дипломну [...]
Далі …
На кладовищі у Раймісті Рожищенського району при вході впадають у вічі дві могили під одним хрестом. Тут спочиває подружжя – Леонід та Галина Умші. І не було б у цьому нічого дивного, якби не надписи. Виявляється, дружина померла 30 січня 2007 року, а чоловік – наступного дня. Доля вділила Леоніду Йосиповичу 76 років, Галині [...]
Далі …(Продовження. Початок у №47, 48) – Отакі, друже, справи, – сумно усміхнувся він, зауваживши напрямок мого погляду. – Та нічого, головне, права на місці, а це вже великий плюс: лозунги в клубі можна писати, так що півкваліфікації культосвітньої маю! Ми потиснули один одному долоні й міцно обнялися. – Тепер матері потрібно якось делікатно показати [...]
Далі …(Продовження) Дарма, що попереду була довжелезна дорога відстанню в три роки. Головне, що його чекатиме найвродливіша дівчина на світі. Настя! Його кохана Настя. Дівчина з очима гірської лані… *** Служити послали його аж за Урал у саперну частину – рядовим солдатом-понтонником. Сам захотів справжнього військового гарту зазнати, хоч зі своїми музичними здібностями та «культурною» освітою [...]
Далі …
Оповідання з життя Доля вирішила відігратися на Іванові Оліферовичу, мабуть, за якісь тяжкі гріхи предків і довбала все життя неприємностями. Та цей чоловік був не з тих, хто здається і пускає своє життя за течією. Він сам обирав напрям, часто протилежний тому, куди його штовхали обставини, породжені мачухою-долею, й уперто долав проблеми, не падав духом [...]
Далі …