Село Чесний Хрест – єдине в Україні з такою рідкісною назвою,

Віра та спорт допомогли отцю Олександру одужати

Віра та спорт допомогли отцю Олександру одужати

Жителям села Чесний Хрест, що у Володимир-Волинському районі на Волині, за назву для свого населеного пункту навіть довелося повоювати на початку дев’яностих на референдумі. Хоч як не намагалися радянські чиновники нав’язати селянам свою думку, але не вдалося: люди відстояли назву села, яку дали їхні прадіди. У суботу в цьому населеному пункті престольне свято, адже і місцевий храм названий на честь Воздвиження Чесного Хреста Господнього.Село Чесний Хрест, як і населений пункт Марія-Воля, входить до Селецької сільської ради.
– Наші села невеличкі, але тут живуть трудолюбиві люди, – каже сільський голова Марія Музика. – Бо ж і земля не заростає бур’янами, і ферми не зруйновані, і сільгосппідприємство працює, навіть колишній колгоспний сад люди взяли в оренду і доглядають, щоб не марнувався. Всього по сільській раді проживає 700 жителів, зокрема у Чесному Хресті – 250.  Працездатного населення набереться трохи більше сотні людей. У нас кожен другий двір має пенсіонера, а в кожному третьому проживає вдова. Але навіть попри це у всіх цих селах зберегли медпункти, маємо свою пожежну, чим не можуть похвалитися інші сільські ради.
У селі Чесний Хрест є свинокомплекс, тваринницька ферма. Сільгосппідприємство «Луга», яке очолює Федір Ляснік (до речі, виходець з цього села), орендує в селян землю, вирощує зернові, картоплю, буряки і навіть цибулю.
– Якщо брати наших селян, то життя кожного пов’язане із землею: одні працюють у сільгосппідприємстві, інші – на власних городах, словом, не ледарюють, – продовжує сільський голова. – Одну тільки проблему маємо: не дуже в наші села хочуть їздити перевізники. Кажуть, що жителів мало.
В неділю йдуть люди до місцевих храмів. Служить на три села протоієрей Олександр Головець.
– Хоч офіційно він є настоятелем Свято-Троїцького храму в Сільці, але обслуговує і Хресто-Воздвиженську церкву у Чесному Хресті та капличку Різдва Пресвятої Богородиці в Житанях (Хмелівська сільська рада). Що там говорити, не хочуть молоді священики працювати у селах, де малий прихід, – додає Марія Йосипівна. – А от батюшка Олександр у нас не тільки духовний наставник, але ще й «паличка-виручалочка». Треба змолоти зерно – допоможе, треба полагодити трактор – запросто. Та й чималеньке підсобне господарство з матушкою утримують, мають дві корови, молоко державі здають, сіно самі заготовляють. Словом – трудяги.
Священиком Олександр Головець став у 33-річному віці. До цього працював газоелектрозварником на заводі СТО у Нововолинську.
– Звісно, ходив до церкви. Але вирішив присвятити себе служінню церкві після того, як потрапив в аварію і дуже сильно обгорів, – розповідає священик. – Багато хто не вірив, що я виживу. Мабуть, лише віра і те, що займався спортом, зокрема, боротьбою, допомогли мені одужати. Отож я продав помешкання у Нововолинську і купив хату тут, у селі Селець. Отак з 1992 року й служу у цьому краї. Наприклад, Хресто-Воздвиженський храм в Чесному Хресті у 2003 році відсвяткував своє 100-річчя. Взагалі, поблизу церкви за річкою Луга на пагорбі є місцина, де, за переказами, у 1640 році монахи збудували монастир на честь Чесного Хреста. На той час це було досить розвинуте поселення з такою ж назвою. Однак згодом монастир згорів. У 1903 році селяни збудували нову дерев’яну церкву, яку після революції, в радянські часи, безбожники перетворили на склад. Тут зберігали зерно, однак над вівтарем поглумитися не посміли – царські врата просто були забиті дошками, і там збереглися ікони, які сьогодні посіли своє почесне місце і вважаються давніми.
У 1939 році безбожники вирішили  скасувати і релігійну назву цього села, перейменувавши його у Ворошилово (на честь радянського воєначальника). Однак у 1947 році село стало Світанком. У 1991 люди ініціювали референдум і таки відстояли прадідівську назву села – Чесний Хрест. Лише у 2004 році Верховна Рада (більш ніж через десятиліття) все ж прийняла рішення про перейменування населеного пункту.
А відроджували занедбаний храм, який знову відкрив двері у 1982 році, жителі Чесного Хреста всім селом. Сьогодні священик бідкається, що села старіють. Наприклад, у Чесному Хресті за рік відбулося лише три вінчання.
Сьогодні жителі Чесного Хреста готуються до престольного свята. У суботу до єдиного села в Україні з такою гарною назвою з’їдеться чимало гостей.
Марія ДУБУК,
Волинська область
Фото Миколи КОМАРОВСЬКОГО

  •  
Comments:

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>