Мультик про… супер-дупер-качура
Підпис відсутній
Та найбільше, звичайно, непокоять дорослі телепередачі і фільми, які транслюються у денний час, коли діти залишаються наодинці зі своїм найкращим другом (я не перебільшую) – телевізором. Приблизно уявляєте, чого він може навчити? Тому не дивно, що діти видають на-гора. Якось на уроці англійської мови п’ятикласники вчилися ставити запитання. Один хлопчик, недовго думаючи, запитав іншого англійською: “Ти хочеш спробувати кокаїн?” А на уроці образотворчого навчання другокласники малювали на вільну тему. Одні діти – зайчиків, їжачків, інші – деревця в лісі, а один хлопчик і собі “пофантазував” – здав вчительці малюнок, де були... “піся і попа”.
Що-що, а “інтимні” знання дітей просто вражають! Шестирічний хлопчик якось запитав свою маму: “А чого ти не підеш на “Фабрику краси”?” – “Навіщо? Я й так гарна”, – здивувалась молода жінка. – “А щоб тобі зробили от такі груди!” – хлопчик показав, який “розмір” має бути у його мами – десь так четвертий-п’ятий. Дочка інших моїх знайомих вже у сім років знала, як вирішити непрості проблеми батьків і дітей. Якось дідусь повчав її: “Доцю, а як твої дітки не будуть тебе слухатися?” – “А в мене не буде дітей, – впевнено відповіла дівчинка, – бо я буду робити... аборти”. Інша дівчинка ще у п’ять років пояснювала мамі природу стосунків між дорослими. Поки мама зранку на кухні готувала сніданок, дитина включила телевізор. “Знаєш, чого він обіжається? – запитала і сама ж відповіла: – Бо вона женилася на тому, а з цим спить”.
Що-що, а від таких дитячих “перлів”, яких навчило телебачення, не тільки можна вдавитись бутербродом, а й заціпеніти від несподіванки і здивування. Хай там що, а колишнє радянське кіно (навіть і наївне) все-таки викликало романтичні почуття, та й герої у них за свою Батьківщину помирали, як-то кажуть, красиво.
| Comments: |
