Від смерчу і хвороби врятувала вода зі святого джерела
У Маріямполі Галицького району біля старого замку на березі Дністра є джерело, до якого ще й зараз приїжджають поляки (ті, що жили тут у 1940-х роках) і у великі бідони набирають воду. «Вона помічна», – кажуть місцевому люду. Що вода, яка витікає з величезного пагорба, дійсно має цілющі властивості, розповіла Галина Кульчицька, директор маріямпільського будинку культури.
Крутими сходами до джерела піднімається Галина КУЛЬЧИЦЬКА
До джерела добратися нелегко: сюди ведуть вузенькі дерев’яні сходи, які облаштували на крутих глиняних схилах. З них відкривається чудовий краєвид на Дністер, навколишні села, що розкинулися, як на долоні, по два береги річки. І тут із землі, а коли зазеленіє навколо, то складається враження, що із густих заростей, й б’є тоненькою цівкою вода.
– Буває, що вона сильніше струмить, а інколи ледь-ледь ллється, – розповідає Галина Миколаївна. – Але я сама переконалася, що вона помічна. Якось у мене рука спухла, як колода, посиніла, я не могла поворухнути пальцями, все боліло. Направляли в Івано-Франківську обласну лікарню. Мої муки побачила односельчанка і каже: «Пішли до джерела…» І я почала пити з нього воду та мити нею руку. І що ви думаєте? Все пройшло. Я мазями не користувалася, таблеток не пила. Тільки зо два тижні – воду, вірила у зцілення і молилася. Вода ця тепла, має солодкуватий присмак. Але те, що дійсно помічна, переконалася ще раз, коли вдома були проблеми.
У 2012 році з пані Галиною стався випадок, який вона запам’ятала на все життя. Разом з колегою пішла до схід сонця на джерело. Жіночки набрали у посудини води, поїли вишень. І тут Галина Миколаївна каже: «Ми з тобою і до схід сонця біля джерела були, і в обід, і ввечері… Коли ж іще сюди не приходили?» І тут… Починає темніти, як вночі, гримить.
– Я дивлюся, а з річки суне чорна хмара. «Йой, тікаймо, ураган… Буде біда», – тільки й мовила колезі. Я мала дві каністри води – восьми та шестилітрову. І ми почали підніматися наверх сходами, – пригадує Галина Кульчицька. – Я дивлюся, а з хмари утворився стовп і йде прямісінько на нас. Вітер виривав кущі, вода в річці піднімалася. Коліжанка каже, що давай будемо молитися. А я всі молитви забула, бо розумію: гинемо. «Матінко Божа, рятуй мене, Матінко Божа, рятуй мене…» – тільки й повторювала. Ми піднімалися сходами, але воду не кидали. І дав Бог, врятувалися. Увечері зійшлися і давай аналізувати ситуацію. Дійшли висновку, що, може, та жива вода, яку ми так і не залишили на дорозі, й врятувала нас. І, звісно, віра. А ще я зрозуміла, що словами не можна розкидатися. Я ж роздумувала, що ми в різну пору дня приходили до джерела. А тут на тобі… Був день – стала ніч, грім, дощ. Бог нам і таке показав.
Маріямпільці кажуть, що вода з їхнього джерела допомагає незрячим, тим, хто страждає простудними захворюваннями. Хтось приніс ікону Божої Матері «Неупиваєма Чаша». Жителі села розповідають, що часто сюди приїжджає жінка з Івано-Франківська. Її син любить випити. Вона надіється на його зцілення.
– Бо без віри, твердої віри, нічого не буде, – зауважує пані Галина.
Марія ДУБУК,
Івано-Франківська область
Фото автора
| Comments: |
