Землю обробляють… коровами
Коли Надія Бойко та її брат Петро із села Кричильськ Сарненського району починають працювати в полі, люди мовчки спостерігають за ними. Не щодня можна побачити, як дід з бабою їдуть запряженими у підводу коровами. Коли ж пенсіонери ще й орати ними починають, селяни лише багатозначно посміхаються. Проте 75-річна господиня мало зважає на думку людей: каже, годувальниці справляються не гірше за коней чи трактора.
У невеличкій хатині на околиці села Надія Пилипівна мешкає удвох із молодшим братом. З чоловіком розлучилися ще в молодості, син помер. Незважаючи на поважний вік, пенсіонери ще тримають чималу господарку, обробляють добрий шматок поля.
– Ми більше двадцяти років обробляли землю волами. Колись корова привела двох бичків-близнюків. Ми їх вигодували й привчили до роботи. Коли бики постаріли, продали їх і придбали іншу пару, – пригадує пенсіонерка. – Проте п’ять років тому продали і тих, бо з роками стало важче давати їм раду. Відтоді працюємо коровами.
– Що говорити? З нас люди сміятися будуть, – віднікується її брат.
Натомість сестра вправно виводить корів з хліва й береться запрягати. Кличе на допомогу сусідського хлопця Івана. Він часто допомагає їм по господарству.
– Не хочеш говорити з людьми – йди у хату! Чого тут стидатися? – звертається Надія Пилипівна до брата. – Нічого, ми й без нього діло зробимо. Ану, ша, дєвки, не нервуйте, ведіть себе спокійно (приказує до корів – авт.). От якби ви приїхали на годину раніше, побачили б, як брат гній возить на поле. А тепер його не заставиш. Думає, всі сміються, що ми коровами землю обробляємо. Або що тут такого? Колись коровами на край світу їздили, і ніхто не дивувався.
Надія Бойко зізнається, свого часу волами вони навіть односельцям допомагали. Нині ж двома коровами, які важать по 600 кілограмів кожна, працюють лише для себе. Для господарів вони стали не тільки годувальницями, але й незамінними помічницями.
– Шкода лише, що одна з корів чомусь доїтися перестала, до бика не проситься, – бідкається Надія Пилипівна. – А у решті на них гріх нарікати. Ми ними й оремо, й скородимо, садимо картоплю, виорюємо, возимо з поля додому зерно та овочі. Коли люди радять купити конячку, щоб не мучити рогатих, я у них питаю: «А хто за нею бігати буде?» Корову випустив у чергу, вона й пішла, а коня треба вивести на пасовисько, глядіти, аби не вліз у шкоду. Роки ж у нас уже далеко не юнацькі.
Коли корів добре годувати, вони дуже слухняні, справлятися з ними зовсім не важко, переконує Надія Бойко. Проте якщо втомляться чи голодні – хоч заплач, робити не будуть.
Марія МАРТИНЮК,
Рівненська область
Фото автора
| Comments: |
