«Вісник+К» від 20 лютого 2014 року перечитувала зі сльозами на очах. Мене до глибини душі вразила стаття «Будуємо нову Україну!» У цій публікації особисто я (і не тільки) вбачаю односторонні висловлювання проти вибраної влади: «Організовуючи страйк, ми прагнемо не лише притягнути до відповідальності садистів у погонах. Ми маємо створити систему, при якій зникнуть ризики диктатури…» А хіба ж не люди кидали коктейлі Молотова, били і трощили майно, приміщення, зневажаючи все те, що створено людськими руками. А бездумно зруйновані величезні пам’ятники Леніну – це не вандалізм? Це ж наша історія. У будівництво тих монументів вкладені величезні державні і народні кошти. На мій погляд, нехай би стояли собі ті пам’ятники і розповідали нашим дітям та внукам, що то були за люди, що вони зробили хорошого і поганого (щоб не допустили помилок майбутні покоління). Я ніколи не погоджуся з тим, що новообрана влада чи новопризначений уряд задовольнить у всьому всіх. Один Божий суд визначить, хто особисто діяв правильно, а хто помилявся. Ще не забулися ті часи протистояння і ще є ті багатостраждальні люди, які жили в ХІХ і ХХ століттях. Мені не доходить до свідомого розуму, як це можна допустити, щоб українець вбивав українця. За що?
Мені 73 роки. Я задоволена своєю пенсією. Але мені дуже прикро, що дуже багато моїх ровесників отримують її мізерну, якої не вистачає на хліб, ліки… А скільки сімей, які не можуть звести кінці з кінцями, скільки дітей недоїдають? А хіба вони винні, що їхні мами або тати поїхали десь далеко заробляти долари, євро, рублі та іншу валюту, з якої «вільна» наша країна ще й може відщипнути податок. Ми спостерігаємо, як наше життя «покращується». А скільки прем’єр-міністрів поміняли… Верховна Рада недоторканна, приватний бізнес, схованки за кордоном. Самі собі створили таку систему за 22 роки, а тепер знайшли «крайнього», який переступив усю межу добропорядності і розуміння. Так, правильно, таку систему більше терпіти неможливо. Моє серце і душу пронизує жаль за тими, хто постраждав у цій кривавій бійні, віддав життя чи залишився інвалідом, осиротив дітей, батьків, рідних.
Тамара ТКАЧЕНКО,
м. Нововолинськ,
Волинська область
Comments: |