Чому на старості одружуються?
«Можливо, я егоїстка, але мені соромно перед друзями та знайомими, що моя 70-річна мама надумала піти жити до вдівця, якого знає місяць. Не можу зрозуміти, адже ми, діти і внуки, не обділяємо її увагою…» Такий лист надійшов від нашої читачки з Рівненщини. Чому старші люди, сходяться та одружуються і чому сивочолих наречених не розуміють їхні діти? Відповідає психолог-практик, сімейний консультант, член Української спілки психотерапевтів Анна Тодорук:
– Є три аспекти щасливого життя: шлюб, діти, робота. А що робити, коли шлюб розпався чи хтось із подружжя помер, діти мають свої сім’ї, а на роботі ти вже не потрібний? Тому самотнім людям похилого віку, як нікому, хочеться мати рідну душу, з якою можна порадитися, поплакатися, врешті, побурчати. Діти ставляться до цього по-різному: одні радіють, що батьки не будуть самі, інші незадоволені, бо втрачають маму-няньку чи просто бояться осуду людей. Часто літні «молодята» офіційно беруть шлюб, якщо хочуть оформити нерухомість чи повінчатися. Тому деякі діти навіть обурюються, коли у квартиру хтось з батьків приводить нову «половинку», бо самі сподівалися на спадок. Треба зауважити, що для людей, вихованих на радянських ідеалах, реєстрація шлюбу – це ніби дозвіл на сімейне життя. У старих часу на громадянський шлюб немає. Самотність, брак уваги від дітей, бажання турбуватися, бути потрібними, дефіцит спілкування – ці та інші причини спонукають старшу людину шукати свою половинку.
| Comments: |
