«Брате, не дай мені померти!»

Тисячі жителів Тернопільщини побували на київському революційному Майдані. Десятки взяли участь у справжніх боях, були поранені.

52-річний житель села Заруддя Збаразького району Юрій Галенда приїхав на Майдан у грудні. Був координатором тернопільського намету. Разом з ним на барикадах стояв син Максим. 18 лютого біля Верховної Ради Юрія схопили і жорстоко побили силовики. Протягом кількох годин з ним не було зв’язку. Чоловіка з побитою головою, переламаними руками і ногою знайшли у лікарні №17. Лікують Юрія Галенду у Рівному. «Зараз у мене не тіло, а душа болить, – каже він. – У нашій сотні такі молоді хлопці загинули…»

У жителя Кременця Антона Лубяницького з різних позицій стріляли… два снайпери. Так йому після операції сказали лікарі. 24-річний інженер-будівельник Кременецького державного історико-архітектурного заповідника виносив із передової поранених, коли потрапив під обстріл. Перша куля сковзнула під бронежилет і вцілила в живіт, ушкодивши печінку, друга травмувала руку. Антона прооперували, він одужує.

Петро Жовтовський із села Дунаїв Кременецького району на барикадах втратив око. 20-річний Василь Бойцун з Тернополя потрапив у біду через тітушок. 18 лютого його захопили переодягнені в активістів Майдану найманці. Везли в автобусі до Криму, щоб там на камеру змусити його розказати, ніби стояв на Майдані за гроші. Аби мав «гарний вигляд», дорогою не били. Біля Цюрупинська на Херсонщині тітушкам подзвонили і наказали повертатися у Київ. Деякий час терористи вирішували, що робити з Василем. Пропозиції, у тому числі і від жінок, були такі: повісити, зарізати, застрелити. Василь каже, що впізнав деяких пасажирок – вони розносили їжу на Майдані як волонтерки… Зрештою, батька дворічної дитини викинули біля заправки, попередньо побивши.

Григорій Мельник із села Прошова Тернопільського району біля Будинку профспілок отримав наскрізні кульові поранення обох зап’ястків, печінки, правої легені, прямої і товстої кишок. Стан 21-річного батька трьох дітей, якого лікують у київській лікарні швидкої допомоги, важкий.

Дивом вцілів у кривавій бійні 20 лютого тернополянин Олег Томащук. Під перехресним вогнем снайперів він витягував поранених. «Коли я стояв за деревом, за 15 сантиметрів пролетіла куля і просвердлила дірку в щиті, – згадує Томащук. – Мені треба було тягнути ще одного пораненого, і щоб переконатися, чи стріляє снайпер, я виставив каску. І снайпер стрільнув, пробивши її, як і перед тим щит. А поранений лежить і стогне: «Брате, не дай мені померти!»

В університетській лікарні Тернополя нині перебуває десятеро поранених майданівців – жителів Тернопільщини, Києва, Дніпропетровська, Кіровоградської області. Наймолодшому 19 років, найстаршому – 48. Їхнє лікування проводиться за рахунок бюджетних та благодійних коштів.

На Майдані надавали допомогу активістам тринадцять тернопільських лікарів.

Світлана Клос,

м. Тернопіль

 

• Нравится
•