Найстаріший Дід Мороз України живе у Рівному
Борода з конопель, біла жіноча шапка, на свиті – комір з вати. У такому костюмі зіграв свою першу роль Діда Мороза колишній актор Рівненського обласного академічного музично-драматичного театру Іван Білоус. Будучи шестикласником Гощанської середньої школи, він навіть не уявляв, що цей образ стане невід’ємною частиною його життя. Нині ж артист є найстарішим Дідом Морозом України. Ось уже понад 60 років він вітає малечу з Новорічними святами. За свій чималий досвід чоловік більше двох тисяч разів одягав костюм доброго бороданя.
– В акторство я потрапив випадково, – пригадує Іван Павлович. – Після служби на флоті влаштувався працювати на завод. Якось прогулюючись з колегою містом, захотів заспівати у філармонії, при закладі діяв ансамбль поліської пісні. Зайшов до директора й питаю, чи не візьме мене виступати в ньому. Він окинув мене поглядом, мовляв, хочеш – співай, все одно з того нічого не вийде. Проспівав одну пісню, другу, третю… А він мовчить. Я вибачився, що відібрав час і пішов до виходу. Тоді директор крикнув мені вслід, щоб приходив завтра на роботу. За два роки пішов працювати солістом, а ще за рік запропонували навчання у Київському театральному інституті імені Карпенка-Карого. На той час мені було вже 24 роки. Після навчання дев’ять років працював у Житомирі, згодом повернувся до Рівного. Скільки ролей зіграв за своє життя, навіть не беруся рахувати. Проте точно знаю, що Дідом Морозом перевдягався понад дві тисячі разів. Це була моя перша роль, дебютував у ній шестикласником. Відтоді вона супроводжувала мене протягом життя. Навіть під час служби на флоті був бороданем, щоправда, новорічним костюмом став білий халат та шапка кухаря.
За свій чималий досвід актору доводилося одягати костюм Діда Мороза і до діток, і до робітників заводів та фабрик, і до чиновників різних рангів. У радянський період, пригадує Іван Білоус, голови сільських рад присилали за ним «кукурузника», аби привітав селян зі святами.
– Працюю Дідом Морозом більше 60 років. Так цікаво спостерігати за дітлахами, коли вони ростуть, створюють сім’ї, а потім приводять до тебе своїх малюків, – тепло усміхаючись, розмірковує Іван Білоус. – Хоча, судячи з власного досвіду, можу сказати, що кожне наступне покоління дітей стає більш примхливими та балуваним. У повоєнні роки для малечі було в радість просто поспілкуватися з Дідом – розповісти вірш, заспівати пісню… А якщо він ще й цукерку або яблуко за це подарує – щастю не було меж! На новорічних ранках діти поводилися тихенько та скромно. Сьогодні ж малечі дай погасати, поскубати Діда Мороза. У наш час діти активні та невгамовні.
Спілкування з дітворою для Івана Павловича – справжня радість. Щороку перед новорічними святами він пише декілька сценаріїв для різних вікових груп. Це тому, пояснює, що дітлахів потрібно весь час зацікавлювати – вигадувати нові конкурси, ігри.
– Я справжній Дід Мороз, адже у мене навіть власний костюм є, – посміхається. – Іноді одягаю костюм Діда Мороза вдома, аби привітати рідних. Пригадую, колись вирішив розіграти сина та племінника, – посміхається. – Їм тоді було років по п’ять. Син впізнав мене одразу й каже: «О, це мій тато!» На що племінник відповів йому сердито: «Ти що, не бачиш, що це Дід Мороз? Твій тато молодий, а цей – старий, подивися, яка у нього борода!» Тепер я є найстарішим Дідом Морозом України, спеціально дізнавався про це у театрах. Чесно кажучи, думав уже завершувати цю кар’єру – вік уже не той, важко проводити по сім новорічних ранків щодня. Не вийшло. З’ясувалося, не так-то просто «відхреститися» від того, чому присвятив понад 60 років життя.
Марія МАРТИНЮК,
м. Рівне
Фото автора
| Comments: |
