Влада загралася, зарвалася _ і поплатилася народ відповів різким протестом
Сьогодні немає в Україні жодної сім’ї, жодної людини, яка б не реагувала на події, що відбуваються у Києві та й по всій Україні.
Кожного мучить запитання: що буде далі? Чи вдасться розв’язати конфлікт між владою і народом, що повстав, чи не повториться кривава ніч на майдані 30-го листопада? І десятки подібних питань, на які сьогодні немає відповіді.
Кров людська – не водиця, проливати не годиться
Кров холодне в жилах, коли дивишся кадри телехроніки, як «беркутята» лупцюють студентів, журналістів, дівчат тієї жахливої ночі. Закривавлені обличчя, крики, зойки. Жах! Це ж не окупанти, не фашисти так б’ють, а наші, наші українці! Звідки така ненависть, звідки така жорстокість?.. Що зробили поганого ті діти владі, чим завинили перед лобуряками у шоломах?
Наступного дня всі дружно, від міліцейського міністра до Президента, стали вибачатися за побиття, мовляв, ніхто ж їм не казав отак безбожно гамселити.
Зауважте, ні один не признався, хто ж саме послав «Беркут» розганяти Майдан. Одразу знайшли козла-відбувайла в особі головного київського міліціонера, копнули з роботи – і думали, кінці у воду. Не тут то було. Народ сколихнувся. На майдан вийшло півмільйона. І знову бійня біля Адміністрації Президента. Всі бачили з екранів, як молодчики провокували, як Порошенко намагався втихомирити їх. А кого знову побив «Беркут»? Правильно – жінок, журналістів, тих, хто не зумів утекти. Та ще й побитих запакували у СІЗО, погрожують припекти по вісім літ тюрми.
Зрозуміло, що жоден з провокаторів не попав за грати. Зате знову жахлива жорстокість «беркутят». Ті кадри обійшли екрани всього світу. Після такого у нормальній демократичній державі уже полетіли б голови високопосадовців, та тільки не у нас. Народна приказка гарно з цього приводу гласить: «Ворон ворону ока не виклює».
А погляньте на того ворона, що має прізвище Захарченко. Злющий погляд, демонстративно зневажливий вираз обличчя, який не говорить, безмовно кричить: «Мало вам дали!» І хіба тільки він один народ має за бидло. Ви ж напевно чули істеричне верещання на ляльковому проплаченому пропрезидентському майдані колишнього нардепа, геть дурнуватого Калашнікова. Теж мені влада! Не могли підібрати когось розумнішого. А чого вартий той же Чечетов і його мова! Не хочу псувати настрій собі і людям, перераховуючи усіх «чудаків».
Головна політика – цинізм і дерибан
Що й казати: влада крепко насрала в душу народові. Це ж треба – верещали-верещали: йдемо в Європу, а потім за тиждень розвернулися на 180 градусів. Ну, хіба можуть нормальні люди отаке витворити? А це ж учверили великі державні мужі. Правильно хтось з іноземних дипломатів зауважив: «Янукович думав, що буде доїти і Європу, і Росію». А тут вийшла осічка. Хазяїн Кремля тупнув ногою: «Жучка, место!» І все полетіло шкереберть.
Ну, звичайно, народу такі реверанси не сподобалися. За сотні літ ми натішилися ходити у молодших братах, бути під жорстокою кацапською п’ятою, вічно залишатися дурними хохлами, яких можна морити голодом, ставити у стійло і поганяти, куди захочеться. Ми ж нарешті хочемо вивільнитися з цупких обіймів своїх «благодійників». А Янукович каже: «Рано, братці, рано!»
Люди не погодилися. Що важливо, ініціативу взяла у свої руки молодь. Хлопці і дівчата уже почуваються європейцями, запротестували, щоб не бути під Росією. Можливо, з часом усе пішло б на спад, так ні ж – влада хотіла кийком поставити усіх на місце. Знай, хто в хаті хазяїн. По мордах, по мордах, по голові – і в каталажку.
А хіба тільки у цьому випадку влада проявила свій цинізм, антинародність, ненависть до своїх людей. Ви подивіться, як зубожів за останні роки народ. Ніякого просвітку. Про реформи багато розказують, а вони не йдуть. Янукович переписав Конституцію, усе взяв у свої руки. У Верховній Раді ніхто з опозицією не рахується. Приймаються такі закони, які потрібні Президенту та регіоналам. Корупція пронизала всі владні структури зверху донизу. Не дай, Боже, потрапити в українські суди. Бо там закон як дишло. Авторитет міліції нижче плінтуса. Не кажу уже про прокуратуру.
Маленький українець владний цинізм відчуває на своїй шкурі щодня. А ще дерибан. Люди бідніють, а з’являються все нові й нові олігархи, як гриби після дощу. І серед них синочок президента, простий донецький стоматолог, котрий «тяжкою працею» за останні два роки нажив мільярди.
А палку не можна безкінечно гнути, бо вона може зламатися або різко розігнутися і врізати по лобі тому, хто це робить. Не можна постійно їздити на людях, знущатися з них.
Народу потрібна не лише Європа, а й нормальне життя, і тому він протестує, мільйонами виходить на Майдан. Недарма кажуть: що посієш, те й пожнеш.
Євген ХОТИМЧУК
| Comments: |
