Продукцію з Волині купує Ізраїль, Польща та Панама
Одним з основних доходів волинян із сільської місцевості є продаж дарів лісу. Щойно починається весна, селяни придивляються, як цвіте чорниця чи ожина, щоб знати, чи щедрим буде врожай ягід. Щодо грибів, то тут потрібні дощі, а ще... куди місяць поверне. Наприклад, знані грибники стверджують: «полювати» на біленьких потрібно за три дні до повні... Хоч цього року гриби росли в основному восени (тоді більш дощило і туманило), але і селяни заробили, і область не програла.
На Волині щороку спостерігається збільшення надходжень до місцевих бюджетів за дари лісу. Наприклад, минулого область на грибах і ягодах заробила понад дев’ять мільйонів гривень, цього року ця цифра зросла. Серед лідерів – Маневиччина. Керуючий справами виконавчого апарату Маневицької районної ради Микола Борбич сказав, що це насамперед заслуга голови районної ради Петра Зінчука, фінансиста за фахом, який знає, як наповнювати бюджет, сам виробив систему збору платежів. Тож у районі відкриті двері для всіх, хто хоче чесно і прозоро вести бізнес. Тому на території Маневицького району вже кілька літ працює українсько-литовське підприємство «Еміта» та українсько-польське «Волиньфрукт». Заготовляють гриби та ягоди і на підприємствах лісового господарства. Там їх і переробляють. Тож район щороку отримує на цій продукції по два мільйони податків.
Директор державного підприємства «Маневицьке лісове господарство» Володимир Радіон додав, що їхній консервний цех, який виробляє 40 видів продукції, продає її не тільки в Україні, але й за межами держави – в Польщу, Ізраїль, Панаму.
– Одного тільки березового соку ми виробили 400 тонн, – розповідає Володимир Олександрович. – А загалом цього року виробництво плодово-ягідної продукції збільшили на 40 відсотків. Задля більш ефективної роботи консервного цеху проводимо капітальний ремонт котельні. А купують нашу продукцію усі лісгоспи України. Консервний цех в рік випускає її на два мільйони гривень, в планах – збільшення виробництва. Цех працює цілий рік. Переробляє березовий сік, ягоди та гриби, навіть деякі овочі. За кордон відправляємо 60 відсотків продукції.
Галина Зінич, начальник консервного цеху, 34 роки працює у лісовому господарстві:
– Прагнемо дивувати споживачів якимись новинками, – продовжує розмову. – Лишень березового соку випускаємо п’ять видів. Особливо смакує покупцям він із сухофруктами – яблуками та грушкою-дичкою. Сушку закуповуємо у селян. Як, в принципі, і все інше. На складі наша продукція не залежується: ось зараз є всього 27 видів із 40. Що пропонуємо? Чорничне варення і протерту ожину, журавлину, чорноплідну горобину, брусницю. З грибів маринуємо білі, лисички, опеньки, моховики, маслюки. Думаємо робити солянку, однак є запитання до якості олії. Вона підвела, коли робили салат закусочний.
Галина Зінич розкриває секрети роботи: наприклад, ожина смакує тільки перетертою (тоді в ній майже немає кісточок). А чорничне варення має гарний смак, коли проварене кілька разів. Журавлину також варто тільки перетирати, бо варення з цих ягід виходить рудим і негарним, адже використовують у цеху тільки цукор. Лісівники навідріз відмовилися від різноманітних добавок. Співпрацюють з маневичанами всі лісгоспи України. Багато з Криму, Луганської, Донецької, Херсонської, Харківської областей. Збувають продукцію у фірмових магазинах «Лісовичок», закуповують її школи, інтернати, санаторії. Керівник цеху переконана, що потужності потрібно нарощувати, адже щомісяця товару виробляється все більше.
– Чи плануєте якісь новинки?
– Так. Але це секрет. Поки що цього року маринували огірки, які закупили у Рівненській області, помідори – з Херсону, кабачки, які запропонував фермер з Володимир-Волинського району Волинської області. Є замовлення на продукцію від Рівненської атомної станції. Раді й надалі шукати ринки збуту за кордоном, адже це надійні покупці, відразу перераховують кошти, однак дуже багато паперів необхідно зібрати. А щоб випустити на ринок новий вид продукції, то ще й чималі кошти потрібні. Окрім того, ми, як підприємство, все ж дуже багато відрахувань платимо в державну казну. Хотілося б, щоб працювалося простіше і більше грошей залишалося на підприємстві.
Марія ДУБУК,
Волинська область
Фото автора
| Comments: |
