120 людей підписалися не пити
У селі Залуква Галицького району минуло два роки, як у церкві Верховних апостолів Петра і Павла люди стали давати обітницю не пити алкоголю. Як стверджує настоятель храму отець Василь Завірач, так понад сто років тому робили їхні діди-прадіди.
Тепер з кожним днем долучаються нові люди. І вже сьогодні у церковній Книзі тверезості значиться 120 імен.
У річницю тверезості магазини не продають спиртне
Отець Василь розповідає, що за Австро-Угорщини у галицьких селах було таке ж становище, що і тепер – люди пропивали землю, майно, що зафіксовано у документах. До речі, пили і чоловіки, і жінки. Тоді Церква стала в оборону і прийняла рішення започаткувати Книгу тверезості, у якій селяни давали б обітницю не пити. Були такі, що бралися за старе. Приміром, паламар колись переповідав розповідь ще свого дідуся. Парох побачив у рівчаку п’яного чоловіка, який тільки-но присягав у церкві. «Отче, з нашої бесіди нічого не буде», – відказав п’яниця. На згадку про ті часи при в’їзді в село відновили пам’ятний хрест на тому місці, де 1880 року діди-прадіди складали обітницю не пити. Книга, у якій понад сто років тому записувалися на тверезість (як і багато духовних книг, євангелій), не збереглася у колишній дерев’яній церкві, з якої комуністи зробили склад. До речі, сучасний храм у Залукві збудований у 80-х, ще за Союзу.
Тепер, коли все більше людей скочується у прірву, вирішили відновити Книгу тверезості (хоча у їхньому селі ситуація не є катастрофічною). Серед ініціаторів такої справи став працьовитий Петро Ткачинський, який взагалі не п’є, проте не може залишатися байдужим. Два роки тому у церкві обітницю на тверезість дали перші 15 людей. Очолив той список отець Василь (як каже, не з гордині, а в приклад громаді), кілька священиків і сільські жителі. Є троє людей, які склали довічну обітницю. Що цікаво, це не пропащі алкоголіки, а ті, хто не зловживає спиртним.
– Спочатку записувалися масово, потім по кілька людей, і це теж добре, – розповідає отець Василь і показує нам Книгу тверезості. – Виносимо її на середину храму, молимося. Люди дають обітницю і ставлять прізвище, дату, на який час не будуть пити і заради кого – ось дивіться: за батьків, дідусів, синів, за Україну, всю молодь. Серед 120 прізвищ деякі повторюються, бо записуються знову. Хто на тиждень, хто на два хоче спробувати: «Я не алкоголік, але маю таку роботу». Звісно ж, після цього не вживають спиртного. Приходили молоді жіночки, які, здавалося, геть деградовані, але, слава Богу, тримаються. Є й такі, які не п’ють, але й не записуються, бо мають своє бачення того, інші соромляться, дехто питає, чи можна скласти обіцянку на куріння. Це для людей ніби самодисципліна.
Коли відзначали і першу річницю, і другу з часу відновлення Книги тверезості, на прохання церковної громади сільські магазини (а їх не менше п’ятнадцяти) не продавали спиртного.
Склав обітницю не пити і… другокласник
– Приїздять здалеку, побачивши про нас сюжет по телебаченню. Але часто люди думають, що варто записатися у Книгу – і все, подіє, як магія. Треба насамперед самому все усвідомити. Не проблема, коли вип’єш на свято вина, біда – коли зранку молодь вже шукає «підкріпитися». Якось прийшов другокласник і теж записався у Книзі. А чого ви дивуєтеся? Зараз діти пиво п’ють. Чому? Бо хочуть бути дорослими, а у них це асоціюється з пляшкою, – розмірковує отець Василь. – Їм треба дати можливість зрозуміти, що дорослість – коли ти можеш дати якусь слушну пораду, коли береш на себе відповідальність, рятуєш людей. Кажу: «Ти гарний хлопець і повинен мати таких самих гарних, розумних дітей. А п’єш – і можеш колись стати батьком дитини-каліки. Ти готовий привести на світ людину, яка позбавлена повноцінного життя?» Пояснюємо, скільки злочинів, аварій, самогубств, нещасних випадків здійснюється у стані алкогольного сп’яніння. Прагнемо це їм вкласти у голови, і багато хто задумується. Хочемо залучити якомога більше молоді, особливо з проблемних сімей, дітей-лідерів, за якими б пішли інші.
Тому церковна громада села Залуква проводить потужну місіонерську роботу. У народному домі створили спортивний клуб, де все зроблено руками активних християн, організували пластунський рух, проводять просвітницьку роботу. Праця священика і небайдужих селян дає свої плоди. Приміром, отець розмовляв з жінкою, яка торгувала вдома спиртним. На підприємстві поряд працюють лише чоловіки. Забіжать до неї на сто грамів, закусять хлібом зі смальцем – і вона мала стабільний дохід. Та після розмов зі священиком жінка одумалася, від того «бізнесу» відійшла і гроші тепер має не менші.
– Хай то крапля в морі, але добре починання. Тому хочемо достукатися до сумління кожного. Лише твереза людина – вільна, – переконаний отець Василь.
Олена ПАВЛЮК,
Івано-Франківська область
Фото автора
| Comments: |
