Брати-шорники забезпечують упряжжю Полісся
Якщо десь у Зарічному, Камені-Каширському чи Любешові побачите на ринку шлеї, віжки, вуздечки, будьте певні: пошиті вони руками братів Конахів або їхніх помічників. Здавалося б, в епоху технічного прогресу шорницька справа доходів їм не принесе. А, ні. Як не парадоксально, та основну ставку поліський хлібороб ставить якраз на конячку, тож без шматка хліба з маслом брати не зосталися.
Валентин КОНАХ за роботою
Валентин Конах родом із Седлища Любешівського району, але мешкає із сім’єю в Маневичах, де трудився у місцевій виправно-трудовій колонії – навчав ув’язнених шити черевики та кросівки. Задля цього в колонії функціонував спеціальний виробничий взуттєвий цех, у якому він попрацював і контролером, і майстром, і врешті-решт – начальником.
– А де навчилися шити упряж?
– Коли вмієш шити, то пошиєш і черевики, і вуздечку для коня. Утім, в цеху у колонії також була невеличка дільниця шорних виробів.
Ще в дитинстві я самотужки пошив для дідового коня вуздечку з ґноту. Для колгоспних будівельників правління виділило конячку, тож дід опікувався нею. А на нічну пашу просив мене її виводити. А якому хлопчакові не хочеться верхи проїхатися? Звичайна вуздечка для цього незручна, от я й пошив собі верхову з ґноту, яким гасову лампу заправляють. Бо вибору тоді взагалі не було! А бавовняні стрічки для ґноту продавалися у сільській крамниці. Матеріал міцний – от і підійшов для вуздечки.
Коли розпався Союз, порушилися налагоджені зв’язки збуту і настало тотальне безгрошів’я, старший з Конахів, Валентин, мусив покинути колонію й заробляти гроші деінде. Але куди піти? В торгівлю, куди подалася більшість, не хотів принципово, бо це не його. Хіба коли зробити щось своїми руками й продати – то інша річ.
– От ми з братом Миколою і вирішили започаткувати шорницьку справу. Вивчили ринок збуту, перспективи, їздили навіть у Кременчук і Кіровоград, на єдині шорницькі в Україні фабрики, переймати досвід. І от уже сімнадцять років забезпечуємо упряжжю не тільки північні райони Волині, а й прилеглі до них Рівненщини. Основний цех наш розташований у Седлищі, а тут – невеличка допоміжна майстерня, у якій я із зятем «обшиваємо» довколишні села. Взагалі ж нині ми випускаємо близько сорока одиниць суто шорницьких виробів.
Микола ШМИГІН,
Волинська область
| Comments: |
