Розвела у дворі 15 собак

Жінка їх жаліє, а люди скаржаться

До оселі жительки села Кустин Радехівського району Галини Голуб так просто не підійдеш. Назустріч вилітає зграя собацюр, які не лише голосно гавкають, а й намагаються схопити за ноги. Місцеві жителі неодноразово скаржилися на цей імпровізований притулок.

Собаки табуном біжать за Галиною Голуб

Собаки табуном біжать за Галиною Голуб

Галина Григорівна давно пенсіонерка. Все життя пропрацювала бухгалтером, і ніколи не думала, що на старості доведеться доглядати собак. Раніше у неї жив лише один песик, але хтось підкинув під хату сучку. Вона народила щенят – і з тієї пори, як-то кажуть, пішло-поїхало. Мені назустріч вибігло з десять собак різної масті. Хоч вони й маленькі на зріст, та так гавкали, аж вуха закладало. Найзліші все хотіли хапнути мене за штани. Добре, що господиня встигала відганяти їх довгою палицею.

– А скільки ж у Вас їх є? – намагаюсь перекричати дзвінкий гавкіт.

– Певно, зо п’ятнадцять штук. Як народжуються маленькі, де їх дівати? – запитує жінка. – Топити чи вбивати не буду. Рука не підніметься на живе створіння. Хлопчиків іноді розбирають, а дівчатка лишаються. Я тримаю корову, то надою молока, розбавлю водою, накришу туди хліба, і такою юшкою їх годую. Бо де наберуся м’яса. Я б з радістю віддала усіх собак у притулок, але де ж він є? Якби приїхали любителі тварин і забрали б цю собачу ферму, я б не була проти, чи стерилізували тварин. Свого транспорту не маю, щоб возитися з ними. Знаю, що односельчани на мене сердиті, голова приходив сваритися, але куди мені подіти собак?

Сільський голова Василь Лисик неохоче коментує ситуацію. Так, він неодноразово робив зауваження Галині Голуб, але вона на них мало зважає.

– Правда, зробила вольєр. Я просив: «Закрий там усіх собак, і хай сидять», – каже Василь Володимирович, – але там прив’язаний тільки один пес, всі інші табуном біжать за господинею, коли та виходить на вулицю. Був випадок, коли покусали людину. Чесно скажу, не знаю, як вирішити цю ситуацію.

У нашій країні вже давно ведеться мова про збільшення притулків для тварин. Але, як показує життя, слова далі діла не йдуть. Ті, які є у великих містах, функціонують завдяки підтримці небайдужих людей, а не держави. Ми зателефонували у Львівське товариство захисту тварин та притулок «Милосердя» з надією, що там знайдеться місце для собак Галини Голуб. Та волонтер, який підняв слухавку, розчаровує:

– На жаль, ми не можемо транспортувати псів із села. У нас і так є 280 собак, для них місця не вистачає. Коштів нам не виділяють, нема за що купити їсти тваринам. Наші волотери з дому приносять їжу. А щодо стерилізації – її безкоштовно не роблять. Ветлікарі пояснюють це тим, що дуже подорожчав наркоз. Ціна стерилізації залежить від ваги тварини. Як мені відомо – найнижча вартість 400 гривень.

Не думаю, що сільська жінка зможе виділити зі своєї скромної пенсії стільки грошей для стерилізації. Зрозуміло, що й сільська рада таких коштів на таку гуманну справу давати не буде. Відстріл у межах населеного пункту проводити заборонено, та й чи варто вдаватися до такого страшного, жорстокого методу. Де ж знайти вихід з цієї ситуації? Можливо, його підкажуть наші читачі?

Руслана ТАТАРИН,

Львівська область

Фото автора

 

 

  •  
Comments:

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>