Обличчям «Вісника+К» стала дівчина з Бірок

Волинська красуня серед кращих спортсменок рівненського водного університету

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Минулого літа редакційний фотограф Микола Комаровський поблизу села Невір Любешівського району випадково сфотографував дівчину у віночку з квітів. Фото так зачарувало вісниківців, що вирішили: наш новорічний календар 2013 року прикрасить своєю вродою ця красуня. Через деякий час постійний читач Роман Самосюк із села Куликів Кременецького району Тернопільщини написав: «Дуже вдячний «Віснику» за календар на 2013 рік із усмішкою юної поліської чарівниці у віночку з лугових квітів! Хто ця дівчина? Повідомте хоча б, як її звати. Коли не гляну на календар, дякую Богу, що створив таку красу!» Утім, не тільки цей лист, а й схвальні відгуки інших читачів спонукали до розшуків дівчини.

Так, саме розшуків, бо наш фотограф спочатку і гадки не мав, що портрет полісянки стане обличчям газети, тому й не поцікавився у дівчини ні її ім’ям, ні адресою. Довелося нам залучати до пошуків усіх знайомих і незнайомих на Любешівщині, пов’язаних із організацією фольклорного заходу на березі Прип’яті. І не марно – допомога надійшла з відділу освіти. Директор Бірківської загальноосвітньої школи здивовано мовив, поглянувши на календар: «О! То це ж наша колишня учениця!» Так було з’ясовано ім’я та місце проживання поліської красуні – Юлії Ткачик, мешканки села Бірки.

Як виявилося, дівчина студіює облік й аудит на четвертому курсі Рівненського водного університету. До вишу вступила відразу на третій курс, успішно закінчивши Любешівський технічний коледж. У коледжі захопилася спортом, там її тренерами було подружжя Борисюків, відомих в Україні фахівців легкоатлетичних дисциплін, зокрема бігу та спортивної ходьби. У Юлі найліпше виходили спринтерські дистанції на 200 та 400 метрів. Були пропозиції займатися бігом серйозніше, проте дівчина вирішила передусім здобути вищу освіту, тому зосередилася виключно на навчанні. Хоча зовсім бігати не полишила: нині входить до університетської легкоатлетичної команди, торік потрапила навіть до десятки кращих спортсменок вузу. А нещодавно прізвище Юлі засвітилось у десятці кращих бігунок Рівного – після змагань на першість міста.

– А як потрапила в об’єктив нашого фотографа, пам’ятаєш? – запитую Юлію.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

– Звичайно! Була якраз на канікулах у рідному селі, і мені запропонували увійти до танцювальної групи сільського фольклорного гурту, який готувався до свята Івана Купала. Оскільки в молодших класах я захоплювалася танцями, то погодилася. Через кілька днів нам видали національні костюми й повезли в Невір, де на березі Прип’яті і відбувалося свято. На лузі було дуже багато квітів, і ми з дівчатами встигли до початку дійства сплести собі віночки. І тільки-но підійшли до сцени в тих віночках, як нагодився фотограф...

– Як сприйняла звістку, що твій портрет з’явився в газеті?

– Було несподівано, але приємно. Я ще його не бачила, а мені вже телефонували із села знайомі й запитували, чи то я, чи ні у «Віснику». Кажу, мабуть, я, бо відразу пригадала свято Івана Купала.

Микола ШМИГІН,

Волинська область

Фото Миколи КОМАРОВСЬКОГО

 

 

• Нравится
•