Закарпатські села нагадують оранжереї

Тут вирощують помідори, капусту, полуниці, квіти

Проїжджаючи закарпатськими селами, звернули увагу, що чи не біля кожного будинку стоять довжелезні теплиці. Тут вирощують капусту, помідори, полуницю, квіти. Благо, клімат сприяє. Вже у травні продають капусту, полуницю та черешні, на початку червня на ринки везуть помідори.

Села Іршавського та Виноградівського районів нагадують великі оранжереї. Чи не кожна присадибна ділянка «встелена» стометровими теплицями, де з ранку до вечора люди працюють, як у мурашнику. Бідкаються, що цьогорічна погода змарнувала перші врожаї.

– Минулого року п’ятого червня ми вже були на базарі. А цьогоріч погоди немає, дощі. Перші помідори вже «пішли» – зогнили, ми зорвали їх і викинули, – розповідають Петро та Марія Боршоші із села Вільхівка Іршавського району. Коли ми під’їхали, у теплиці працювала ціла сім’я: чоловік, дружина, син з невісткою. – Така пора, що ми тут цілий день трудимося.

На своєму паї кілька років тому поставили чотири теплиці. Бо вирішили вирощувати помідори. Раніше, щоб прогодувати сім’ю, чоловік їздив по заробітках, був навіть на будовах у Казахстані.

– А що в селі робити? – дивується Марія Михайлівна. – Ту не є нич, виробництва нема. Я працювала бригадиром у колгоспі, де вирощували овочі, тому знаю цю справу.

Розповідають, щоб почати тепличний бізнес, потрібні чималі кошти. За 250 гривень купують рулон плівки, а їх треба щонайменше п’ять (якщо раптом пройде град чи сильний дощ, доводиться її міняти). 170 гривень коштує лише одна пачка насіння. Крім того, треба придбати дров, щоб обігрівати теплицю, навіз, міндобриво. А кілочків, до яких підв’язують стебла, потрібно 15-20 тисяч штук!

Робота у теплиці кипить із січня місяця, коли починають сіяти помідори. У жовтні зривають усі кілочки, щоб трактором виорати землю. Сім’я висаджує лише один сорт – «Примадонну», що найкраще підходить для цього грунту. «Різні садили, але пропадали», – пояснює жінка. Свої помідори не обробляють хімікатами, бо на плоди негативно впливають, тому мусять вручну полоти бур’ян. У теплицю підведена вода, яку беруть з власної свердловини. А крім цього бізнесу, Боршоші обробляють ще й город, де садять картоплю, кукурудзу, перець. Настає така гаряча пора, що самі дати раду не встигають, тож наймають людей.

«Знаємо, як виростити, а не знаємо, як збути», – бідкаються. Буває, самі виїжджають на базар чи по товар приїздять до них додому. Та найгірше, коли доводиться вирощене своїми руками віддавати за безцінь. Для прикладу розповідають, що в сусідньому Заріччі кілограм капусти продають за гривню, коли лише одне стебло купують за 50 копійок.

– Затрати великі, а нич з того не маємо, – нарікають. – Як Союз був, то дом построїли, а як поділився, то ми нич не купили. За газ, світло треба заплатити, щось придбати. Поки нового врожаю дождемося, не є за що жити. То тяжкий труд…

Олена ПАВЛЮК,

Закарпатська область

Фото автора

 

 

• Нравится
•