Шлях до президентства в Українській Академії наук
Уродженець Самострілів почав… із гербарію
У селі Самостріли, що в Корецькому районі на Рівненщині, на березневій недільній службі Божій у місцевому храмі зачитано поминальну грамотку, у якій лише одне ім’я – Володимир. Таким чином парафіяни при запалених свічках віддали шану світлій пам’яті свого земляка Володимира Липського. А підставою для поминок видатного українського вченого-флориста, ботаніка-географа, неперевершеного знавця гербарної справи і ботанічних садів стала 150-а річниця від дня його народження.
Самострільські терени для Володимира Липського стали родовідними 11 березня 1863 року. У тутешній церкві відбулося його хрещення. Загалом Свято-Покровський храм став для нього своєрідною духовною домівкою, тому що у родини священицьке коріння. Батько Володимира о. Іполіт був настоятелем церкви, священицький сан мали також дід та прадід Липського. Зрештою і йому пророчили духовну місію. Але юнак несподівано для всіх віддає перевагу природничим наукам – і в гімназії, і в Київському університеті святого Володимира, і працюючи у Київській губернії після університетського навчання.
У 1889 році доля закинула молодого вченого на Кавказ, де його полонила тамтешня природа. Вивчаючи її, Володимир Липський пройшов пішки близько 10 тисяч верст. Результатом цих досліджень стала праця «Флора Кавказу», на той час найфундаментальніша з усіх попередніх. На ній, до речі, й понині базується природнича наука кавказького регіону.
Утім не лише Україною та Кавказом обмежувалася діяльність ученого. Він – один із небагатьох природодослідників, котрі побували на всіх континентах земної кулі.
А ще майже чверть століття українець віддав Петербурзькому ботанічному саду, де чи не найповніше розкрився його талант флориста-систематика. Зокрема, Липському належить повна характеристика рослин ботанічного саду, за його авторством вийшов путівник для відвідувачів.
Цей досвід став у пригоді вченому, коли він з Петербурга переїхав у Київ та активно долучився до створення Української академії наук, а також до проекту з облаштування ботанічного саду на схилах Дніпра. Власне, теперішній Державний ботанічний сад Академії наук України побудовано саме за планом Володимира Липського.
У 1919 році Липського обрали дійсним членом Української академії наук, затим учений зайняв пост президента найвищої наукової установи. Цікаво, що його називали найскромнішим президентом Академії наук – тому що у побуті був нарівні з іншими, рубав дрова, варив для співробітників їжу, ходив у непоказному одязі, а дачу, видану йому «за чином», подарував Одеському ботанічному саду, до діяльності якого теж був причетний. Водночас усі відзначали незалежність його у поглядах, принциповість у відстоюванні справедливості. І все ж академік виявився безсилим в боротьбі з радянською бюрократичною системою. У 1933 році Володимир Іполитович подає у відставку, не бажаючи підтримувати політично спрямовані природничі ідеї Лисенка.
Помер видатний учений, якого визнав світ, 1937 року в Одесі. А через два десятки років надгробок над його могилою, поставлений дітьми, було знищено. Сама могила зрівнялася із землею, а згодом повністю загубилася. Лише при зародженні України ім’я Липського знову возвеличили. Віриться, що воно ніколи більш не зітреться зі сторінок літопису України.
Сергій Новак,
Рівненська область
| Comments: |
