Причастя – найголовніша подія у житті віруючої людини
«Хто споживає Тіло Моє і Кров Мою п’є, той у Мені перебуває, а Я – в ньому» – таку заповідь залишив нам Спаситель, напередодні великих страждань заради кожного з нас. Часто ведуться дискусії стосовно того, як готуватися до причастя і як часто можна приймати це Святе Таїнство. Що з цього приводу кажуть священики, старці і святі отці?
Священик повинен нагадувати парафіянам про важливість причастя і заохочувати робити це часто, але не змушувати. Для людини «малоцерковної» добре причащатись бодай раз на рік. Того, хто робить це частіше, слід спонукати до причастя в період багатоденних постів і в День ангела. Той, хто постійно відвідує богослужіння, сам відчує потребу і непереборне прагнення причастя з Христом.
Усі святі отці до XVIII століття закликали людей до частого причастя. Нині одностайності серед духовенства щодо цього немає. Нерідко від священнослужителів можна почути різні точки зору, адже жоден Собор ніколи не приймав рішень про те, що їсти або не їсти напередодні чи за три дні до Причастя.
Преподобний Никодим Святогорець пише: «…Коли Господь подав Таїнство Причастя Своїм учням, Він не сказав їм у формі поради: «Хто хоче, нехай їсть Моє Тіло, і хто хоче, нехай п’є Мою Кров», а наказав: «Прийміть, споживайте, це Моє Тіло» і «Пийте з неї всі, це Кров Моя», «Це творіть на спомин про Мене»… Християни перших трьох століть причащалися за кожною літургією. У IV столітті християнство вийшло з періоду гонінь, і духовна напруженість ослабла. Вже отці кінця IV століття (св. Іоан Золотоустий, св. Амвросій Медіоланський, св. Касіан Римлянин) нарікають на поширену практику причастя один раз в рік.
За словами преподобного Касіана Римлянина : «Хоча ми знаємо, що не без гріха, проте не повинні ухилятися від святого Причастя. І хто чистіший буде духом, той тим більше бачить себе нечистим, більше знаходить причини до упокорювання, ніж до піднесення. Ми не повинні ухилятися від причастя Господнього через те, що усвідомлюємо себе грішниками, але ще більше і більше зі спрагою потрібно поспішити до Нього для вилікування душі і очищення духу, проте з таким же упокорюванням духу і вірою, щоб, вважаючи себе негідним прийняття такої благодаті, ми бажали більшого лікування для наших ран. А інакше і в один день на рік не можна гідно приймати причастя, як деякі роблять…»
За словами єпископа Іларіона Алфеєва, не слід думати, що коли ми причастилися сьогодні, то до наступної Євхаристії можна готуватися за день чи за три, а у проміжках можна жити так, наче Христос не присутній у нас. А святий Іоан Золотоустий докоряє тим, хто, будучи на святій Літургії, не причащається: «Надармо приноситься повседенна Жертва, надармо стоїмо при престолі, а ніхто не приступає до Святого Причастя... Як можна бути на Літургії і не приймати Святих Тайн?»
| Comments: |
