У замку отаборилися «Гайдамаки»
Побачивши на території Дубенського замку хлопчину у яскравих шароварах та вишитій сорочці, я поспішив познайомитися з ним:
– Як тебе звати, хлопче?
– Козак.
– Це у тебе прізвище таке?
– Та ні, це у мене місія така…
Відповідь, звичайно, здивувала. А ще більше – подальший козацький «лікбез» від, як з’ясувалося, Максима Гребенюка, 11-річного мешканця міста Рівне:
– От ви, можливо, думаєте, що в козаки приймали всіх, хто приходив на Січ і вмів перехреститися та сказати, що вірує в Бога. Не зовсім. Щоб стати справжнім козаком, потрібно було пройти дуже нелегку школу навчання і скласти суворі іспити, які витримували не всі, тож не кожен й ставав козаком. Тому новачок, незалежно від віку, приймався спочатку в «молодики». Він вчився фехтувати, влучно стріляти, «реп’яхом» на коні сидіти, виконувати бойовий гопак. Причому гопак колись був не танцем, а різновидом бойового мистецтва… Стати козаком, ой, як було важко. Та й нині нелегко, але я, як бачите, став…
– І де ж ти, Максиме, пройшов такий вишкіл?
– Секрету нема – у козацькому таборі «Гайдамаки»…
– Рівненським «Гайдамакам» уже три роки, – наголошує ще один козак Олександр Гребенюк, батько Максима, – і за цей час табір, який підпорядковується Українському вільному козацтву імені Северина Наливайка, залучив до відродження славних національних традицій щонайменше тисячу юнаків та дівчат, відтворює атмосферу життя козаків ХVII-ХVIII століть. Кожного року ми проводимо по два-три масові таборування. Одне з них – на славних «Козацьких могилах». Традиційними вже стали змагання «Козацька звитяга». Багато народу збирає фестиваль «Покровський вітер». Зачасти «Гайдамаки» бувають у шкільних, студентських колективах. Нині ж відкрили козацький табір у Дубенському замку, аби навернути його відвідувачів до нашої історії, а заодно нагадати, що ми стали українцями саме завдяки козакам, які зберігали традиції та боролися за мову, культуру, свободу, державність.
Відвідувачів у цьому таборі було чимало. Вони брали участь у різноманітних конкурсах, майстер-класах, смакували звареним у 300-літровому казані смачним кулішем та запашним трав’яним чаєм. А найбільшу увагу люду привертала діюча козацька гармата.
Вона, за словами Олександра Гребенюка, невід’ємний атрибут табору. Витримує до 300 грамів порохового заряду, вистрілити в далину може на півкілометра. Щоправда, стрільба ядрами з неї не практикується. Лунають лише салютові постріли. Водночас гармата є точною (зменшеною) копією колишньої козацької, яка використовувалася у війську Богдана Хмельницького. А це ще одна сув’язь для минувшини та сучасності.
…У музейній книзі відгуків стосовно таборування у Дубні рівненських «Гайдамаків» з’явився такий запис: «Завдяки ось таким достойникам козацький дух ніколи не вивітриться з Руси-України».
Щойно його прочитав, як пролунав гарматний салют і ніби поставив печать на думці, що чим більше ось таких «гайдамацьких» містків від минулого до майбутнього, тим більше пройде по них не тільки прихильників історії, але й носіїв генетичної пам’яті українського народу.
Сергій НОВАК,
Рівненська область
| Comments: |
