Дернівським пайовикам набрид бардак у кооперації
Тому вони стукають у всі двері
Усе, що колись становило економіку села і з чого люди виживали, в останні роки зруйновано, як після війни. Розкидані, розграбовані тваринницькі ферми, порожні заводи, які давно змінили своє призначення. І магазини, на даху яких проросли... берези (у редакційному архіві є й такі фото). Хто сьогодні господарює у торговельних закладах, чи під силу їхнє утримання системі УКООПСПІЛКИ і чи можуть пайовики створити конкурентне споживче товариство?
Сільська кооперація дихає на ладан
Колись один молодий голова райспоживспілки на моє запитання, чи є альтернатива споживчим товариствам і чим їх замінять, якщо вони збанкрутують, відповів: «Якщо не буде сільпо на селі, то бабусям не буде кому привезти голку-нитку…». Минули роки, і навіть у віддалені села приїжджають підприємці, які швидко зорієнтувалися в ситуації, і на розкладачках у базарний день запропонують селянам і голку, і відро, і крупи. А от у магазинах споживчої кооперації й справді буває порожньо. У деяких селах вони вже давно напіврозвалені. Валентина Михайлівна Корнейчук, голова правління Ківерцівської райспоживспілки, переконана: якби кооперація одразу перейшла на спрощену систему оподаткування, а не залишилася на загальній, то б споживчі товариства жили значно краще:
– Адже минулого року ми сплатили податків більше, ніж в середньому зарплата по системі торгівлі. Хоча це не заважає ківерцівським кооператорам виборювати щороку перші-другі місця в області по всіх показниках.
А на запитання, чи доживе галузь до свого столітнього ювілею (Центральна спілка споживчих товариств України – скорочено УКООПСПІЛКА – створена у червні 1920 року), оптимістично відповіла: «Звісно».
Пайовиків залишили поза грою
Однак пайовики з Дернівської дільниці Олицького споживчого товариства, які звернулися до редакції «Вісника+К» з колективним листом, цього оптимізму не поділяють. Вони переконані, що магазини масово продають, гроші невідомо де діваються, з пайовиками ніхто не радиться, чим порушуються їхні права. «Уповноважена особа на збори уповноважених за останні п’ять років була запрошена лише один раз. Правління споживчого товариства заявило, що ми є асоційованими членами і маємо право дорадчого голосу, а не ухвального. Чому члени споживчого товариства, які пропрацювали у галузі 30 і більше років, переведені в асоційовані, невідомо. Нам надали заяви, написані однією рукою і підписані однією людиною… Ми вважаємо, що порушені наші права обирати і бути обраними, голосувати і приймати рішення. У списках членів СТ – люди, далекі від споживчої кооперації, які вигідні керівництву, а також «мертві душі». Питання членства упорядковувалося цілий рік, загальні збори так і не проводилися, що спонукало нас звернутися з письмовою заявою про відокремлення Дернівської дільниці для створення свого споживчого товариства або безоплатної передачі майна пайовикам, оскільки кошти від продажу магазинів невідомо куди зникають. Вважаємо, що від такої діяльності виграють тільки особи, які працюють в СТ, а люди, які накопичували пайовий капітал і створювали СТ, лишилися поза грою. Наше прохання надати нам списки пайовиків, подільного і неподільного майна, забезпечити уповноважену особу статутом та іншими документами, проводити загальні збори пайовиків, інформувати про прийняті рішення та виконання пропозицій правління споживчого товариства ігнорує…» – зазначають у листі читачі нашої газети.
Маєш пай – за те дулю май?
Ми зустрілися з ними у приміщенні магазину в Дерно. Валентина Левашова сказала, що пропрацювала у галузі торгівлі понад два десятки літ, збудувала свій магазинчик, має роботу. Здавалося б, нащо їй цей клопіт? Але спокійно спостерігати, що відбувається у галузі, не може. Вона каже, пай у ті часи вираховували із зарплати. А бувало, що привозили дефіцитний товар, на нього робилася націнка – і з цього створювався пайовий фонд:
– Наприклад, дріжджі коштували 64 копійки. Ми їх продавали по карбованцю 64 копійки. Складалася відомість, куди заносили прізвища людей, які цей товар купили, а отже, і вносили кошти до пайового фонду. Скільки ми прокльонів за таку «роботу» чули. Однак нас змушували це робити, – зізнається Валентина Володимирівна.
Любов Мандрик запевняє, що вона віддала на пай навіть свої «дитячі» гроші. А що має натомість?
Марія Бандура, яка не працювала в торгівлі, але нині є уповноваженою особою, сказала, що стала причетною до споживчої кооперації завдяки… килиму.
– Коли були ще купони, я вирішила купити килим. Він коштував 1500 карбованців. Однак у магазині мені його продали за 1800. Тож я переплатила 300 карбованців – і стала громадським контролером, який мав право перевіряти роботу торговельних закладів. А зараз я ще й уповноважена особа. На зборах була, пригадую, один раз. І то повідомлення отримала увечері, а наступного дня вже треба було їхати на зібрання. Якось все так негласно проводиться.
Про свої образи розповіла і Лідія Кичилюк. Вона тридцять років відпрацювала продавцем:
– Навіть торгувала у кіоску споживчого товариства, який був у дворі моєї хати. Однак кіоск продали, а мене змусили торгувати на споживче товариство у власній… хаті.
Присутні під час нашої зустрічі в один голос заявили, що найкращі магазини віддають в оренду людям, які наближені до керівництва, і можна здогадатися, що буде далі з ними. А про торговельні точки, які виставляють на аукціон, вони дізнаються тільки тоді, коли їх уже продали.
Саме так сталося з крамницею «Ритуальні послуги», заявляє підприємець Жанна Бобровська, яка орендувала магазин з 2008 року.
– Це була занедбана торговельна точка, біля якої росли бур’яни, не було освітлення, проламався дах, – розповідає жінка. – Ми провели електроенергію, навели лад на території, доглядали приміщення, але не відремонтували дах, бо на це, за підрахунками, потрібно було 80 тисяч гривень. Спочатку я платила за оренду 400 гривень в місяць, у 2012 році її збільшили до 1100. Однак в останні місяці я її не платила, бо хотіла, щоб мені повернули ті кошти, які я вклала в ремонт магазину, за що на мене товариство подало до суду. Тепер я змушена подавати зустрічний позов про відшкодування моїх витрат. А ще дізналася, що цей магазин взагалі продали. Мене про це не повідомили, і тепер я опинилася на вулиці, а до «Ритуальних послуг» зверталися люди не тільки із села Дерно. Магазин, кажуть, продали більше як за 100 тисяч гривень. Хоча реально ця розвалюха стільки не коштує, його собівартість значно нижча. Зрештою, нехай би магазин взяли в оренду пайовики чи викупили його… Бо люди лишилися дуже ображені.
Водять за носа по колу
Ображалися присутні пайовики і на те, що людям розносять квитки асоційованого члена без зазначення дат вступу і видачі, що у члени керівництво вводить осіб, далеких від торгівлі, а тих, що трудилися у ній по тридцять літ, виводить в асоційовані (вони на зборах не мають ухвального голосу). Не знають люди, й на що йдуть кошти за продаж майна:
– Купили машину для Олицького споживчого товариства. А чи вона потрібна на кілька магазинів, які працюють? – запитують читачі газети. – Інформація кожній людині викладається неоднаково…
Тобто з усього видно, що питань в олицьких пайовиків накопичилося дуже багато. Самі ж скаржники, які звернулися до редакції, заявляють, що хотіли б реанімувати кафе, яке давно нищиться, зяє порожніми вікнами, вибитими шибками, у якому вже давно все розбазарили:
– Нехай нам, отим 20 пайовикам, віддадуть його як нашу частку паю, який ми колись сплатили. Ми його відремонтуємо і налагодимо там роботу. Можливо, створимо своє споживче товариство, яке колись існувало в Дерно, а згодом приєдналося до Олицького, – сказала Валентина Левашова. – Але для цього ми маємо знати, хто є пайовиками, щоб зібрати збори. Однак цієї інформації нам не дають. У райспоживспілці на наше звернення відповіли: «…Ківерцівська райспоживспілка не має правових підстав зобов’язати правління Олицького споживчого товариства надавати списки пайовиків по дільницях. Відповідно до діючого законодавства відомості щодо членів споживчого товариства не можуть бути поширені без їхньої згоди…» Від керівництва Олицького споживчого товариства надійшла подібна відповідь: «Надати вам списки не можемо, так як проходить всеукраїнська перереєстрація членів (асоційованих членів). Оголошення про реєстрацію надруковано в газеті «Вільним шляхом» 9.02.2013 року. Ваша частка (В.В.Левашової – авт.) становить 956 гривень, а іншим членам інформація буде надана за їхнім письмовим зверненням, бо це є конфіденційна інформація». Тобто з’ясувати реальну картину ми не можемо.
А так все ніби правильно
Голова правління Ківерцівської райспоживспілки Валентина Корнейчук під час зустрічі говорити на диктофон відмовилася, але сказала, що магазини, які не експлуатуються, й справді вигідніше віддавати в оренду або ж продавати. Звичайно, майно збувається з аукціону тим, хто більше платить. І, схоже, нашим читачам годі й сподіватися, що кафе їм віддадуть безплатно… Однак пообіцяла, що все ж ситуацію, яка склалася, владнають. Голова Олицького споживчого товариства Любов Іпатюк від зустрічі відмовилася, бо хвора.
Схоже, що добряче довелося пооббивати пороги чиновників і самарівським пайовикам Ратнівського району. У телефонній розмові Михайло Демидюк, який ще з 350 пайовиками свої права відстоював у судах, сказав:
– Ми з 2004 року займалися питаннями відокремлення Самарівського споживчого товариства. Однак тільки півтора року, як воно вийшло із системи УКООПСПІЛКИ. Ми пройшли через прокуратуру, суди. Це дуже клопітка праця. Але зараз працюємо самостійно…
Прокоментувати ситуацію згодом, після вивчення питання, погодився і прокурор Ківерцівського району, куди звернулися пайовики з подібним, як і в газету, листом. Сподіваємося, що всі юридичні аспекти ситуації роз’яснять і спеціалісти облспоживспілки. А керівництво СТ дасть відповідь людям на питання, які їх хвилюють. Але чи вистачить терпіння самим пайовикам, які поки ходять по колу? Адже зважаючи на те, що Україна заявляє, ніби будує громадянське суспільство і рухається до Європи, де і про багату, і про бідну людину можна отримати будь-яку інформацію (навіть які її доходи і які податки вона платить державі), то в ситуації з пайовиками Дерна керівництво мало б бути більш лояльним і відкритим. Адже це люди, які усе життя пропрацювали на цю систему. І зовсім не заслуговують, щоб їх «футболили» від кабінету до кабінету, як кошенят.
Марія ДУБУК,
Волинська область
p.s. Дернівські пайовики звертаються до своїх колег, які є членам споживчого товариства, відгукнутися, щоб вирішити наболілі питання колективно.
| Comments: |
