Через дзвін Господь промовляє до людей
Село Оконськ Маневицького району відоме в Україні унікальними джерелами та форелевим господарством. Ще тут є старовинний дерев’яний храм Успіння Пресвятої Богородиці, якому майже 300 років. У ньому жодного разу не припинялася служба. У світі вирували війни та відбувалися революції, а в оконській церкві люди молилися. Так триває і донині. Зведено сільський храм з витесаних сокирою колод. А скликає прихожан на службу 54-річний дзвонар Віктор Бабич.
Він музикант-самоучка, грає на гармошці. А п’ятнадцять років тому став дзвонарем. Про таких людей кажуть, що вони наділені мистецтвом відчувати звук.
– Дзвонарем у нашій церкві був мій дід Сидір Шкарлат, – розповідає Віктор Бабич. – Він з дитинства вчив мене, коли разом пасли корів. Показував дрючками, як правильно дзвонити. Я ще був малий і не розумів цього. Але дід мудрий був і знав, що його наука мені знадобиться. Коли він помер, то дзвонарем став дядько Кіндрат. Тоді я зрозумів, що вже прийшла моя пора, і став підніматися на дзвіницю. Після дядькової смерті односельчани попросили мене.
За словами пана Віктора, точної дати виготовлення оконських дзвонів немає. У збірнику «900-ліття православ’я на Волині» за 1892 рік є лише така документальна згадка про Оконськ: «...Церква Успіння Богородиці існує більше двох століть, дерев’яна, з такою ж дзвіницею…».
У православному Богослужінні розрізняють чотири канонічних види дзвону: благовіст, яким скликають на Службу Божу, перебір або поховальний виражає смуток і скорботу про покійних. Ще є передзвін і дзвоніння.
Піднімаємося на дзвіницю – і Віктор Бабич показує свою майстерність. Над Оконськом та навколишніми селами лунає велична й урочиста мелодія, яка нікого не залишає байдужим. Вона навіває спогади про щось далеке й забуте і водночас вселяє в душі мир і спокій.
Кажуть, через мелодію дзвонів сам Господь промовляє до людей. Мабуть тому до дзвонарів завжди ставилися з великою повагою.
Кость ГАРБАРЧУК,
Волинська область
Фото Миколи КОМАРОВСЬКОГО
| Comments: |
