Приїздіть до батьків зараз, а не потім до мертвих на могилу
– Чекаю своїх дітей кожен день. Виходжу до воріт, й із завмираючим серцем і сумом проводжаю поглядом автомобілі, які проїздять повз і не зупиняються біля мого двору. Ще довго стою, а потім зі сльозами на очах повертаюсь до старої хатини і кажу чоловікові, що, напевно, знову не вийшло приїхати, багато справ, будуть пізніше, – таку розповідь я чую кожні вихідні, приїжджаючи додому та зустрічаючись із старенькими сусідами.
Не забувайте про тих, хто подарував вам це безцінне життя. Згадайте, коли востаннє ви телефонували батькам, а коли бачили їх? Напевно, давно… Адже ви заклопотані своїми справами, вже маєте власну сім’ю, і цим виправдовуєте себе кожного разу, коли відкладаєте поїздку до своїх єдиних у світі батьків. Очевидно, забуваєте про те, що і ви не будете жити вічно і можете опинитись у подібній ситуації.
Приїдьте, привезіть солодощів чи буханець хліба або зробіть приємне хоча б своєю присутністю.
Не тримайте образу на своїх рідних і насолоджуйтесь тим, що ви ще маєте можливість бачити батьків живими і здоровими. Приїздіть до живих батьків з чистою совістю та серцем зараз, а не потім на їхню могилу з докорами сумління.
Любіть своїх батьків, якими б вони не були. Вони про вас завжди пам’ятають, чекають вашого приїзду, виглядають, готові зустріти з відкритими обіймами у будь-яку хвилину, годину чи пору року. Ви самі станете старими і на власній шкурі відчуєте присмак самотності. Не крайте старече серце байдужістю. Не забувайте добра. Зумійте знайти час і провести його з тими, хто дав вам життя.
Тетяна Лукащук,
студентка Житомирського державного університету ім. І. Франка
| Comments: |
