Голова колгоспу дав раду і музейній справі
А тепер на восьмому десятку літ працює на гектарах городу
Володимир Бернадський, житель села Дунаїв Кременецького району, нині на пенсії. Володимир Андрійович каже, що за професією він вчитель, а за покликанням - хлібороб: окрім Луцького педагогічного інституту, закінчив ще й Кам'янець-Подільський сільськогосподарський.
- Родом я з Лідихова, з хліборобської родини, - розповідає про свої трудові роки Володимир Андрійович. - Розпочинав з голови колгоспу у 1972 році, пропрацювавши на цій посаді десять літ. Коли після тяжкої хвороби, дякуючи Богу, викарабкався, одразу отримав групу. Працювати головою було важко, бо господарство мали велике, а ще й над трасою. Усі делегації, які приїжджали в район, хотіли побувати в Почаєві, тому у нас завжди мав бути порядок. Але через два роки таки звільнився і пішов на персональну пенсію.
Аби спілкуватися з людьми, взяв кілька годин у школі. А коли йому запропонували роботу директора краєзнавчого музею у Кременці, котрий занепадав, погодився.
- Найперше зібрав колектив, з якого залишилося лише 12 людей, і попросив, щоб кожен розповів про музей, що знає, - продовжує мій розважливий співрозмовник. - За недовгих 8 років вже мали 54 працівники. Імідж музею зріс суттєво. Перед війною в Кременці жило багато євреїв, тому, щоб дослідити певні речі, навіть довелося побувати в Ізраїлі.
В музеї теж проробив десять років. У нас в рік було 240 тисяч відвідувачів, жоден поза межами Києва не мав таких показників. Люди мали зарплату, і вона щороку потрохи збільшувалася. Та коли захворіли мої батьки, довелося розрахуватися.
Поховавши за два роки батьків, Володимир Андрійович мав більше вільного часу, і люди почали просити, щоб знову взявся за господарство, яке вже розвалювалося.
- Попередник шустрий - усе заклав і на господарстві висіло 2,5 мільйона боргу. За пару років ті борги все-таки погасили. Та просвітку вже не було видно, а люди втратили бажання й довіру до праці. Відмовився тягнути на собі такий тягар. Мені болить дивитися на те, що твориться у нас із землею - це все спеціально роблять. Культуру нищать. Гречка і ріпак - не головне, головне, що винищують людські душі.
Зараз Володимир Бернадський обробляє своїх півтора гектара городу, придбавши із сином тракторця-"китайця", аби дітям чимось допомогти. Бідкається, що більше п'яти годин спати не може, тому мусить шукати собі роботу. А ще знаходить відраду у слові Божому.
Ольга ЖАРЧИНСЬКА,
Тернопільська область
Фото автора
| Comments: |
