У фондах і експозиції Володимир-Волинського історичного музею зберігається понад 17 тисяч експонатів. Серед артефактів є могильна плита, вік якої нараховує понад 300 років.
На надгробку зображено лисицю, а внизу – стріла із двома перетинками. На жаль, напис, зроблений на плиті, зберігся слабо, вдається прочитати лише ім’я Пьотр і дату 1682 р.
Якщо досліджувати гербівник шляхетських польських родів, стає зрозумілим, що лисицю зображували на багатьох фамільних гербах XVІІ століття, зокрема і на гербі родини Сапіг. Історія цього герба досить цікава, її коріння сягає ХІ ст. У 1058 році польський король Казимир Справедливий нагородив пращура Сапіг за участь у битві проти племені ятвягів. Невеличкий загін, очолюваний Сапігою, потрапив в оточення ворога. Винахідливий чоловік запалив списа, вмоченого в сірку, і кинув догори. Цим він сигналізував бойовим побратимам про місце свого знаходження і дочекався підмоги. Так був врятований загін і його очільник. За сміливість король нагородив Сапігу цим гербом, де, власне, і зображено спис.
Рід Сапіг – білорусько-литовського походження, його представники займали високі військово-політичні пости у Великому Князівстві Литовському, а в XVІ-XVІІІ століттях – у Речі Посполитій. Сапіги володіли маєтками та землями, зокрема, і на Підляшші, де здавна проживало чимало українців.
Історія зберегла ім’я Івана Сапіги, який жив наприкінці XV – у XVІ століттях, був писарем і маршалком Великого Князівства Литовського, Лева Сапіги (у XVІ-XVІІ століттях), був гетьманом великого Князівства Литовського, а ось Лев-Казимир із роду Сапіг прославився тим, що воював проти військ Богдана Хмельницького. Вже у ХІХ столітті Адам Сапіга виступав за автономію Галичини.
У XVІ-XVІІІ століттях – у час, коли Сапіги займали високі державні посади, Володимирщина була під владою Польщі, й одна з гілок цього роду пустила своє коріння на волинських землях.
Богдан Янович,
Волинська область
Comments: |