Щоб вижити, гайда на городи
Україна копає городи,
Може, рік, може, вік проживе,
А коли вже державу спородить,
Тоді й небо візьме за своє.
Ці поетичні рядки написав Іван Драч ще у 1995 році, одному з непростих і важких для держави, про що говорить і назва збірки «Вогонь з попелу». Хочу запевнити поета-песиміста Івана Федоровича: лише великодержавний «городній» народ порятує і «спородить» державу Україна. Так думаю не лише я, а мільйони того живучого нині сущого люду на всій українській землі.
Адже саме любов до землі, до свого городу-саду щороку допомагає виживати всім українцям, водночас безкорисливо, самовіддано любити цю вишнево-калинову, заквітчану чорнобривцями, соняшниками і терновим цвітом Україну, утверджуючи її незалежність. Бо цей «городній» народ добре знає, що зрадити може тільки людина, а земля – ніколи.
Прикро усвідомлювати, що у світі є люди, які й досі не знають, що є така держава, а інші дивуються, побувавши у нас, чому «українці не хочуть розмовляти рідною мовою». Розповідаючи в путівнику про Україну, техасець на прізвище Ендрю Еліс Еванс наголошує на тому, що «справжню Україну ви побачите… в поїзді». Ці слова чужоземця є ще одним підтвердженням того, що «городній народ» був і залишиться фундаментом держави України. Справді, на свої ділянки, які одна знайома дачниця мрійливо називає полем, міські люди переважно добираються з міст на переповнених поїздах, тролейбусах або маршрутках…
– Ану, хлопці, взуваймо кирзові чоботи, одягаймо куфайки – і до роботи, – сказав один з відомих депутатів у день проголошення незалежності України.
Хіба не про «народ городній» тоді думав? Хоча не звинувачуймо лише парламент. На жаль, і для великої частини народу лопата також виявилась занадто важкою. Адже келих вина у найдорожчому ресторані, як і склянка «оковитої» у сільській корчмі, приваблюють українців більше, ніж лопата.
Проте гостра, хоча й стара, як людство, лопата, яка навіть надихає поетів на написання віршів, залишається ще й найефективнішими ліками в боротьбі з людськими недугами і приємним відпочинком. Переконана, жоден найдорожчий і по-сучасному обладнаний фітнес-центр ніколи не замінить лопату на свіжому повітрі.
І справді, як каже поет, «Україна – великий город. Не чекає собі нагороди мій великий городній народ». Ще довго треба бити поклони матінці-землі та благати у Господа доброї погоди і врожаю.
Галина Шафета,
лучанка
| Comments: |
