У селі Дубрівка Дубенського району із 183 дворів майже у кожному вирощують лісові суниці.
- Той, хто має полуниці, знає, що доглядати за ними - справа нелегка. А за суницею, напевно, ще важче? - запитую у місцевої жительки Оксани Федоренко.
- Суницю копаємо у лісі, вона добре приживається вдома. Варто робити широкі міжряддя, щоб не пом'яти тендітні кущики. Полоти кілька разів, щоб зілля не вкрило. Ось і вся робота, - розповідає Оксана Олексіївна.
У сезон, який розпочинається на початку червня, у жінок з Дубрівки - заробітки: їдуть із сумками до Львова на ринок.
- То починається пекло. Бувало зранку до електрички 50 дівчат з нашого села збирається, кожна хоче заробити. Місця всім не вистачає, крик, штовханина, але мусиш терпіти, бо ці кілька суничних днів потім цілий рік нас годують, - розважливо міркує жінка.
У цей період у селянок нема вихідного: подоїла корову - і бігом до ягід. Оксана Олексіївна пригадує, що колись 100 літрових баночок з суницями везла у сумці, а тоді порожню тару назад.
- У торбинках не можна, бо суниця дуже делікатна - помнеться, а потім тарабаниш тими склянками всю дорогу. Я вже двадцять років таким промислом займаюся, - усміхається.
Не сидить без роботи і чоловік Віталій Петрович. Він знаний у селі господар, колись перший взявся хазяйнувати на землі - забрав пай у колгоспі. Чоловік веде спеціальний зошит, де записує, коли що посіяно, який урожай, коли телятко народилося. Інформація зберігається за багато років, тож для себе порівнює, коли рік вдався, а коли ні. Нині сподівається на добрий врожай картоплі.
- Моя робота в основному на полі, жінка біля суниць своїх, донька із зятем нам допомагає, отак і живемо. Кожен у селі, хто не лінується, не боїться роботи, може заробити на хліб з маслом, - підморгує дядько Віталій.
Руслана ТАТАРИН,
Рівненська область
Фото автора
Comments: |