Де знайти роботу дочці із дипломом журналіста?
Життя мене змусило звертатися по допомогу до можновладців, до органів прокуратури, хоча скаржитись на когось не навчена за радянських часів. Але свого часу нам, молодим людям, влаштуватися на яку-небудь роботу, вчитися у вищих навчальних закладах не було ніяких проблем – аби тільки бажання. Пам’ятаю, що до хлопців, які демобілізувалися з армії і протягом місяця не влаштувалися на роботу, приходив дільничний міліціонер.
А давайте поглянемо на сьогоднішню ситуацію із молоддю. З 1 жовтня 2012 року вступив у дію новий Закон України «Про пенсійне забезпечення». «Чудовий» закон, особливо нам, жінкам (працюйте, працюйте і ще раз працюйте), а чи вдасться одержати ту зароблену пенсію – невідомо. В Законі чітко прописано, що стаж у жінок має бути не меншим 30 років, а у чоловіків – 35. І скажіть мені, люди добрі, де наші діти можуть заробити цей стаж?
Мені дуже болить, як кажуть в народі, «шкурне» питання – де знайти роботу своїй дочці? У 2002 році вона закінчила Львівський національний університет ім. Івана Франка за спеціальністю «Міжнародна журналістика». Спробувала продовжити навчання в аспірантурі, але не пройшла за конкурсом. Потім було невдале заміжжя. Росте синок, вже навчається у третьому класі і вчиться на «відмінно». На «відмінно» і його мама закінчила школу, університет, але коли виникло питання працевлаштування за спеціальністю – тут ми і натикнулися на високу і глуху стіну.
Серце в мене болить від того, що я не можу допомогти своїй дитині. Адже так хотілося, щоб діти наші досягли набагато більших висот, ніж ми. І сьогодні, коли ми живемо в такий час, коли всюди панують тільки гроші, то порадьте мені, простій жінці із села, де взяти ті кляті «зелені», щоб моя дитина, яка дуже хоче працювати за спеціальністю, могла знайти роботу?
Я не вихваляюся своєю дочкою, але диплом університету в неї не куплений за гроші, а за знання. Може, поїхати на прийом до губернатора, щоб допоміг, як думаєте?
Світлана ГЕРЕНЧУК,
с. Світязь, Шацький район,
Волинська область
Від редакції
Все починається з малого. Ваша дочка претендує на таку роботу, яку за неї навіть любляча мама не може виконати. А отже, дорогу вона мусить пробивати сама. Така спеціальність, як журналістика, вимагає практики і досвіду, а ще, як кажуть у нас, «набитої руки». Ви не написали, чи є у вашої дочки творчий доробок, чи пройшла вона практику у виданнях? Чи пробувала вона свої сили та можливості у всеукраїнських мас-медіа, як дописувач, власкор, просто на гонорарній основі? Чи стукала вона особисто хоч в одні редакційні двері, щоб попроситися на роботу? Адже саме з таких поступових кроків і складається кар’єра журналіста. До речі, губернатор теж не відразу після закінчення вузу став губернатором, а доволі довго і наполегливо торував до того стежку. Ось так і журналіста, як перефразувати відому приказку, ноги годують…
| Comments: |
