У бізнесі, коханні та при хворобі допоможе баба Надя

А у вдячність Богу вона збудувала капличку

Багато років Надія Кузьмінчук пропрацювала в торгівлі. Мешкала разом із сім’єю в Луцьку, і якби колись хто сказав, що до неї з різних куточків України їхатимуть по допомогу, ніколи б не повірила.

Та життя внесло свої корективи. З міста переселилися в село, де свекруха щодня приймала людей, які приходили зі своїми клопотами: дитина хвора, у сім’ї нема ладу. На всі запитання бабуся Настя за допомогою молитви та шматочка воску знаходила відповіді. Свої знання передала сину, а коли той занедужав, людей почала приймати невістка.

Маленьку, чепурну хатину Надії Кузьмінчук у селі Мовчанів Локачинського району легко знайти: біля неї стоїть капличка. Її двері відкриті з самого ранку й до пізнього вечора. Будь-хто може зайти сюди помолитися, запалити свічечку, прикластися до ікон та святинь, які привіз син Василь з Єрусалима. У свята та окремі дні тут відбувається служба Божа, яку проводить отець Віталій із села Павловичі. А добра матушка організувала хор. Нещодавно зведена капличка – особлива гордість родини Кузьмінчуків. Адже встановити її просила ще бабуся Настя, та все не було можливості. А коли Василеві два місяці з дня в день почала снитися церква у селі, вирішили, що пора виконати прохання старенької.

– Я чотири роки збирала гроші, – розповідає Надія Романівна. – Коли набралася пристойна сума, разом із сином поїхали на Закарпаття робити замовлення. Як казали майстри, така капличка є лише в Албанії та в нас. На дзвони брали кредит. Син займався будівництвом, а я приймала людей.

– Капличку замовляли у Мукачівському районі, – продовжує Василь Леонідович. – Майстри приїжджали сюди, допомагали встановлювати. Священики підказували нам, що потрібно купити, щоб все було згідно канонів. Так з Божою поміччю менше ніж за рік капличку звели. На її освячення прибуло багато отців, прийшли односельці, навіть з навколишніх міст люди приїхали.

Ця подія стала справжнім святом. Адже до того у селі ніколи не було храму. Священики порадили назвати церкву іменем святого цілителя Пантелеймона. Місцеві жителі по можливості приходять на службу, а от 92-річна бабуся Ганна, яка живе на протилежному кінці вулиці, щонеділі. Ще й молодих присоромлює: «Я стара іду, а ви хіба не можете?» Не втримуюсь, щоб не запитати у Надії Романівни, як батюшки ставляться до її заняття.

– Я нічого поганого не роблю, – дивується. – Все з молитвою та вірою в Бога. Священики це бачать – і благословили мене на добрі діла.

Біля воріт хатини вервечка автівок. У середу баба Надя приймає лише знайомих. Хоч і сама має гіпертонію, та не може відмовити людям, які приходять зі своїми клопотами. А їдуть не лише з Волині, були навіть з Києва та Санкт-Петербурга.

– Я бачила, як свекруха молилася, виливала віск. А коли сказала, щоб і я спробувала, почала переживати, чи зумію розшифрувати символи. Віск треба правильно вилити, лише тоді можна його «прочитати», – пояснює Надія Романівна. – Але Бог дав, і я вже з 2006 року приймаю. Лише коли привозять дитину з «чорною хворобою», кличу чоловіка, щоб поміг. Він має більшу енергетику і підказує, що робити.

Романівна, як з повагою називають її близькі, великий життєлюб та жінка з гумором. А ще вона має добре серце, завжди знайде заспокійливе слово та мудру пораду. Кожна людина, яка сюди приїздить, то окрема біда, окрема історія. В когось не ладиться бізнес, буває, що перед операцією хворі питають, як все пройде, чи матері за дітей переживають – баба Надя розтоплює віск, говорить над ним молитви і радить, як правильно вчинити. «Повірте, багаті теж плачуть, – каже ця мудра жінка. – А раз Бог мені дав помагати, то я всім і помагаю. Приїхали якось з військової частини – втік солдат. Я сказала, де він може бути. Але віск показав, що можлива стрілянина. Прошу: «Хлопці, не беріть зброї». Потім дізналася, що таки не послухали мене й відкрили вогонь, поранило когось».

Були в її скромному «кабінеті», як жартома називає жінка маленьку кухоньку, прокурори, чиновники, міліціонери, круті бізнесмени, лікарі. В біді всяк шукає порятунку, а баба Надя, поки має сили, допомагає.

Руслана ТАТАРИН,

Волинська область

Фото автора

• Нравится
•