Воду для писанок колись набирали із семи джерел
Розповідає київська майстриня, яка відтворює давні зразки
Заслужена майстриня народної творчості Оксана Білоус відома серед митців як неперевершена писанкарка. Її колекція писанок (а їх в Оксани тисячі) - не просто гарно розписані яйця, а цілий світ відтворених стародавніх зразків.
- Але про те, що писанки, це не просто розмальовані яйця, а інформаційні носії, дізналася пізніше, - розповідає пані Оксана. - Ніяких мистецьких закладів не закінчувала. Навчалася у педагогічному інституті ім. Горького (тепер університет ім. Драгоманова - авт.). Правда, з дитинства захоплювалася рукоділлям і відвідувала усілякі гуртки. Думаю, що писанка мене обрала сама, бо коли зустрілася у 1992 році з Наталією Селівачовою, яка вміла їх розписувати, то це мистецтво мене дуже зацікавило.
Після першої Міжнародної виставки писанкарів, яка проходила у Києві того року (більше я такої не пам'ятаю), познайомилася з іншими майстрами, різними техніками писанкарства, які теж почала вдосконалювати. Мене зацікавили витоки писанкарства, віднаходила відповідну літературу й зрозуміла, що воно в Україні є дуже давнім мистецтвом з величезною смисловою інформацією. Продавши частину колекції, зрозуміла, що це ще й може приносити доходи.
Проте моя основна робота - відтворення давніх зразків, я не придумую нових малюнків. Знаю, що треба зробити ще дуже багато, аби повернути втрачене й забуте. Ця колекція давніх писанок може сягнути до десяти тисяч.
Пані Оксана розповідає, що колись для фарб готували спеціальну воду, яку брали з відкритих джерел чи річок у новий посуд. Бажано було взяти аж із семи і принести її до сходу сонця, а, несучи, не вітатися й не розмовляти ні з ким. Кожен знак, зображений на яйці, - це відповідний символ, який несе свою інформацію. До такої роботи жінки приступали тільки в кінці робочого дня, щоб викласти своє тепло й особливу жіночу енергію на поверхню шкаралупи.
- Найпоширеніший матеріал для писанки - це куряче яйце, хоча зараз їх роблять з гусячих, страусиних, - розповідає Оксана Білоус. - Використовуємо порожні яйця, видуті, адже вони краще зберігаються, бо писанки тепер мають декоративний характер. Кольори - це теж символи. Найпоширеніший - червоний (похідні - жовтий, оранжевий) - кольори вогню. Синій, блакитний, білий - кольори неба, що пов'язуються з вищим божеством. Змішуючи червоно-помаранчеву гаму з синьо-блакитною, отримаємо зелену - колір життя. Не менш поширені чорний та коричневий, які пов'язані із землею й родючістю.
Приємно, що писанкарство відроджується й стає більш затребуваним. Є чимало тих, хто збирає колекції. Коли Ющенко був президентом, то замовляв у мене сотні писанок, багато робила йому зі страусиних яєць, які він роздаровував послам та іншим відомим людям. Замовлень завжди достатньо. Пані Оксана проводить майстер-класи, аби й інші долучилися до цього мистецтва.
Зі своїми роботами Оксана Білоус вже відвідала не лише різні куточки України, а й побувала за кордоном. І всюди бачить в очах людей захоплення. Але на Великдень, як і усі, готує крашанки, бо писанки - не для пасхального кошика, а для позитиву у нашому домі.
Ольга ЖАРЧИНСЬКА,
м. Київ
| Comments: |
