Біля сільського руля – капітан корабля

Заробив гроші на морі, щоб господарювати на землі

Сільський голова з Нудижого Любомльського району 46-річний Віталій Марчук був капітаном риболовецького траулера. Чоловік побував у багатьох країнах світу. Він любить море, але тяга до землі перемогла. Тому повернувся на Волинь, як каже сам: «Де народився, там і знадобився». У 2010 році його обрали сільським головою. Зараз Віталій Марчук намагається вивести сільський корабель з болота апатії та безнадії на чисту воду.

Після восьмого класу 15-річний сільський хлопчина вирішив вступати до Херсонського морехідного училища рибної промисловості.

– Тоді набирали експериментальну групу – тільки відмінників, – розповідає Віталій Володимирович про втілення своєї мрії. – І я туди також потрапив разом зі своїм другом Анатолієм Сиротюком. Він ще зараз ходить по морях та океанах – капітан корабля. Вчитися в мореходку я поїхав, тому що раніше її закінчив хлопець з мого рідного села Заболоття. Коли він бував на Волині, я із захопленням слухав його розповіді. Тому сумнівів не було – вирішив здобувати освіту у Херсоні. Будучи студентом, вперше побачив море.

Чотири роки мореходки (1981-1985) – чудова школа життя. Волинянин закінчив училище з червоним дипломом і потрапив у Мурманськ. Відразу дали роботу, а через три роки – квартиру. Він розпочинав штурманом на траулері. Тоді там базувався найбільший риболовецький флот у Радянському Союзі – понад 200 кораблів. І не вистачало кваліфікованих фахівців.

– Що цікаво, на той час Мурманськ був майже українським, – згадує Віталій Марчук. – Там жило і працювало багато наших земляків. Суворий клімат і каміння, та все одно люблю це місто, адже там провів найкращі роки свого життя. Хоча фактично бував у Мурманську два-три тижні на рік, а весь час – у морі. Пройшов усі щаблі кар’єри: від четвертого помічника став наймолодшим капітаном траулера у віці 31 рік. Ми ловили рибу у різних широтах: від Канади до Аргентини, від Куби до Бразилії. У Баренцовому морі – тріску, палтуса, окуня, далі на південь – оселедця, скумбрію, ставриду. Цикл був повний: відразу чистили і заморожували в брикети. Рейс тривав шість місяців. Це був золотий період, ми навіть не знали, що жили при комунізмі. Згодом працював капітаном танкера вантажопідйомністю три тисячі тонн, який заправляв риболовецькі судна. Після розвалу Союзу флот стали ділити, в останні роки доводилося ходити під прапором держави Беліз. Мене досі запрошують в Мурманськ на роботу капітаном: мовляв, кидай картоплю і йди в море. Але я вже не хочу. Звик до розміреного сільського життя.

У 2005-му Віталій Марчук остаточно повернувся на Волинь. Його дружина родом із села Нудиже.

Став капітан корабля землеробом, ось тільки працює не лопатою, а придбав різноманітну сільськогосподарську техніку. У нього два трактори, картоплезбиральний та зерновий комбайни. Заробив на морі кошти, щоб господарювати на землі.

Цікавлюся, що ж спонукало успішного й працьовитого Марчука стати сільським головою. Він відповідає досить відверто, що багатьом його колегам не сподобається:

– Серед наших людей вже велася мова, що сільським головою може працювати будь-хто. Якщо поставити коня, то й він зможе керувати. Адже згідно вимог закону, навіть не треба довідки про здоров’я. Сидіти в барі і пити горілку зможе кожен. Але ж треба щось робити. Навіть елементарне – організувати вивіз сміття. Та щоб затівати щось реальне, потрібно провести адміністративну реформу. У нас поряд три невеличкі сільські ради. Якби їх об’єднати в одну, вже можна було б щось робити, з’явилася б якась перспектива. Навіть зі збором сміття. Можна було б організувати якесь комунальне підприємство. Але поки нічого не зміниться. Я вже переконався: щоб знайти кошти, потрібно брати участь у різноманітних програмах. Ми писали проект по енергозбереженню і виграли грант Європейського Союзу на заміну вікон у школі. Брали участь у програмі «Бібіломіст» – маємо встановити комп’ютери і безкоштовне підключення до Інтернету. Це дуже важливо для наших односельчан. У нас є унікальна криниця та джерело, з якого починається річка Тенетиска. Хочемо його облагородити та впорядкувати.

Кость ГАРБАРЧУК,

Волинська область

Фото автора

Сільський голова Нудижого Віталій МАРЧУК

  •  
Comments:

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>