В’яже, пряде, їздить на коні
Мабуть, чи не всі на Кременеччині знають талановиту Олену Волянюк з Устечка. Жодне сільське весілля не обходилося без виготовлених нею віночків для нареченої. Замість звичайних півоній у руках сватів, відповідно до пори року, красуються яблуневий цвіт, лілії, лісові дзвіночки, хризантеми, айстри. До чого б не бралися золоті руки Олени – все у неї виходить. Захотіла грати на якомусь інструменті – освоїла гітару, оволоділа їздою на конях.
На пасовиську від старших дівчат навчилася вишивати хрестиком, в’язати спицями та гачком. Вдома батьки привчили доньку до господарської роботи: жати, в’язати, молотити, тіпати коноплі, прясти.
Закінчивши Кременецький лісотехнікум, Олена Волянюк поєднала долю з демобілізованим солдатом Василем в Грузії, жили на Уралі. Та згодом з чоловіком та двома малими дітьми таки повернулася до рідного села. Тут невдовзі стала директором Устечківської ЗОШ І-ІІ ступенів.
Гадаєте, вчителювання забирало у неї весь час? Нічого подібного! Олена Нилівна поринула у світ художньої машинної гладі, ришельє, ручної роботи. Скільки жінок пишаються витканими орнаментами на своїх светрах! А скільки вишитих художньою гладдю блузочок сягнули Америки та Англії! Вже протягом кількох десятиліть керує ця талановита, тепер вже пенсіонерка, роботою гуртків «Умілі руки», «Чарівний клубочок», «Рогізка», «Дари природи» у бібліотеці села Устечко. Крім того, вона є постійною учасницею художньої самодіяльності, чудовим костюмером-декоратором.
– Зичу усім бути людяними, щирими та на-дійними. Усьому, що вмієте, навчайте інших, бережіть і примножуйте українські народні традиції та надбання, – мовить скромно Олена Нилівна.
Борис ФЕДИШЕН,
Тернопільська область
Фото Володимира ЧУМАКЕВИЧА
| Comments: |
