На людей падатимуть дроти під струмом?
"Електрична мережа села Чудля Володимирецького району вже 44 роки не ремонтувалася і перебуває в аварійному стані. Стовпи дерев'яні, потрухлі і падають, дроти рвуться, і вже немає жодної цілої лінії…" Лист такого змісту Любахівський сільський голова Анатолій Можин надсилав у різні інстанції, та отримував лише відписки. Вирішувати проблему й досі ніхто не береться.
Анатолій Павлович головує лише перший термін, але про його настирливу та непосидючу вдачу вже знає і районне, й обласне керівництво.
- Раніше я не задумувався, як живуть прості люди, - починає розповідь. - А коли купив хатину в селі, побачив, яка тут біда чорна. Кучма винищив село своєю реформою колгоспів. Багато хто залишився без роботи і почав пити, зранку під магазином збираються. Тому й вирішив іти на вибори до місцевих рад. Хоч я і чужак, але мене обрали серед восьми інших кандидатур.
Анатолій Можин запровадив прийом громадян, щоб краще знати їх проблеми, бореться із пияцтвом. З бюджету сільської ради фінансують довіз дітей до школи. Раніше вони ходили пішки шість кілометрів через ліс. Чомусь для цих сіл державна програма "Шкільний автобус" виявилась недоступною.
Вже кілька років Можин звертається до чиновників та районних енергетиків, щоб замінили електричні опори в селі Чудля.
- З 1966 року електрична мережа не ремонтувалася. А ми ж живемо у ХХІ столітті! По кілька разів на тиждень викликаємо аварійну бригаду РЕМу, - обурюється керівник громади. - Між стовпами - по три скрутки. А це втрата електроенергії, і на кінці села напруга 120 вольтів замість 220. Від того горять телевізори, холодильники. І ніхто за це неподобство не несе відповідальності.
З різних установ надходять на скарги голови листи з відповідями. У мудрих чиновницьких відписках значиться, що реконструкцію обов'язково зроблять, але коли - конкретно ніхто не каже. Співають знайому пісню: нема коштів. Та чи такий уже бідний районний бюджет? Село Чудля розташоване за шість кілометрів від ВП "Рівненська АЕС" і має право на отримання субвенції. Як зазначив у своєму листі генеральний директор цього підрозділу М. Колісниченко, "…субвенції щороку виділяються, а перелік об'єктів, які фінансуються за їх рахунок, формуються місцевими держадміністраціями та виконавчими органами міських рад". Чому ж хоча б частину цих коштів не спрямували на реконструкцію цих старих електроліній? Невже проблему побачать лише тоді, коли дроти під напругою впадуть на людей? Сільська рада не така багата, щоб самостійно закупити бетонні опори, мусить просити допомоги. Можину не раз доводилось чути, що зі своєю енергетикою лізе не в свою справу. А хто ж, як не сільський голова, повинен клопотатися про проблеми громади? Про раритетні дерев'яні електричні опори він навіть написав до американської діаспори. "Хай знають, як живе українське село. Може, нашій владі буде соромно", - говорить Анатолій Павлович.
Поки до Любахівської сільської ради йдуть листи з обіцянками, у селі Чудля пориви вітру розхитують лінії електропередач. Вже були випадки, коли через обірваний провід гинула худоба. До біди ж недалеко. Не дай, Боже, постраждають люди. Хто в цьому буде винний?
Руслана ТАТАРИН,
Рівненська область
| Comments: |
