Прихожан до церкви возить спеціальний автобус
Свято-Дмитрівська церква розташована в центрі села Ситне Радивилівського району. Відстань від навколишніх сіл та крайніх хат до Божого храму майже п’ять кілометрів. Щоб людям легше було добиратися на службу, з ініціативи священика щонеділі між населеними пунктами курсує спеціальний транспорт.
Отець Дмитро Ліщук шанована у селі людина. Це не лише духовний наставник, а й вмілий господар, очільник фермерського господарства «Мрія». Він орендує понад 100 гектарів землі. Має й необхідну техніку для обробітку. Та про свої мирські справи розповідає неохоче. А от коли мова заходить про церковний автобус, жвавішає.
– Для багатьох такий транспорт – явище незвичне, – розмірковує батюшка. – А наші люди користуються ним кілька років. У 2007-му я купив у колгоспі старенький «пазик», відремонтував і ввів традицію підвозити людей до храму. Таку ідею перейняв під час поїздки до Югославії.
«Пазик» прослужив селянам кілька літ, а нещодавно благодійний фонд «Карітас» зі Львова передав сучасний, європейський, комфортний автобус. Він розрахований на 75 місць і курсує у неділю та релігійні свята до навколишніх сіл – Карпилівки і Гайки-Ситенські.
– Про графік руху автобуса повідомляємо після служби. І люди вже знають, з якого кутка вранці він буде їхати. Через кілька місяців змінюємо графік. Водій у нас працює на добровільних засадах, а Господь йому віддячить за добру справу, – переконаний отець Дмитро.
Не втримуюсь, щоб не поцікавитись, де ж знаходять кошти на ці потреби, адже парафія не дуже велика. Священик розповідає ще про одне нововведення, яке запозичив також за кордоном:
– Кожна людина є членом церкви і добровільно раз у місяць платить по дві гривні за дорослого та кілька копійок за повнолітніх дітей. Ці кошти акумулюються і йдуть на придбання бензину, обслуговування автобуса.
Місцева жителька Надія Кот каже, що всі люди задоволені тим, що по них приїжджає автобус.
– Бо не кожен пенсіонер може пройти чотири кілометри, – зауважує Надія Володимирівна. – І діткам хочеться до причастя, а дорога неблизька. Дуже добре, що наш батюшка запровадив такий транспорт. І восени, і взимку прихожани знають, що можуть розраховувати на церковний автобус. А після служби він відвозить вірян назад, тож людям не треба думати, як подолати неблизьку дорогу. Наш батюшка добра, дбайлива людина. Кожному б селу такого мудрого духовного наставника.
Руслана ТАТАРИН,
Рівненська область
| Comments: |
