Ляк змовляє молитвою прабабусі
До села Колона Іваничівського району часто приїжджають незнайомі люди за поміччю до бабці Сусанни. Будь-хто із односельчан одразу вкаже на хатину, де мешкає 88-літня знахарка.
І навіть серед ночі стукають у вікно. Ну як відмовиш, коли жінка принесе мале дитя, а воно плаче, аж синіє. Чи якось прийшла односельчанка, а її так просквозило, що голову скрутило в інший бік. Запалюю свічку, говорю молитву, правда, буває, що з першого разу не проходить, то прошу людину ще кілька разів мене навідати.
Сусанна Шваб розповідає, що у родині ще були дівчата, та лише їй передалась сила, яка разом з молитвою допомагає.
– І моя дочка вміє. Але у неї слабка енергетика, і коли з людини все погане виходить, вона дуже позіхає і сльози горохом котяться. То не кожен зможе дати тому раду, – пояснює.
Прожила Сусанна Миколаївна нелегке життя. Хоч і має незвичне для селянки ім’я, так тітка захотіла назвати, але весь вік трудилася не покладаючи рук. Замолоду працювала на шахтах Донбасу, згодом у колгоспі. Мала хорошого чоловіка, та його забрали у в’язницю, додому так і не повернувся. Сама виховувала доньку, бо заміж більше не хотіла виходити.
– Ой, дітки, не дай Бог кому таке пережити, – зітхає пенсіонерка. – І працювали чорно, і з хати боялись вийти, бо непевні часи були, а зараз нема на що нарікати, аби здоров’я. Дякую Богу, що в таких літах я ще при пам’яті.
Помаленьку бабуся ще й до церкви ходить, бо переконана – всі добрі справи, які робить, даються з Божою поміччю. До неї звертаються не лише місцеві жителі, приїжджають із сусідніх районів і навіть міст.
– Якось був у мене поважний чоловік, – пригадує. – Не знав, що з ним робиться, цілий місяць температура 37,5 була. Лікарі нічого не могли зробити. Я помолилася, вилила віск і кажу: «Бачу, через тебе багато людей плаче…» «Може й так, бо я суддя», – відповів. Я не могла йому допомогти, а тільки дала адресу в Луцьк до знайомої. То мати його потім приїжджала і дякувала мені.
Руслана ТАТАРИН,
Волинська область
| Comments: |
