Не продавайте землю
Застерігає начальник управління Держкомзему Луцького району Микола Заїка
В управлінні Держкомзему Луцького району, як на передовій: багато люду в коридорах, які прийшли сюди кожен зі своїми питаннями. Микола Олексійович каже: «Бувало, що за день приймали по сто відвідувачів. Для того, щоб розвантажити черги, працівники служби іноді працюють й у вихідні». З чим же йдуть жителі приміського району до спеціалістів, на якій стадії земельна реформа, що потрібно знати селянам, щоб не продешевити із наділами – про це і не тільки в інтерв’ю з начальником управління Держкомзему у Луцькому районі Миколою Заїкою.
Реформа затягнулася аж на 20 літ
– Миколо Олексійовичу, земельна реформа розпочалася давно, але, як свідчать опитування, багато хто з селян боїться її завершення.
– Земельна реформа бере початок з 1990 року. Вважаю, що вона затягнулася в часі. У порівнянні з іншими республіками колишнього Радянського Союзу, реформа в Україні триває найдовше. Більше за нас реформувалася хіба що Бразилія – 22 роки. В Україні вже прийнято низку законів. Останній «Про ринок земель» буде заключним моментом у реформі. Що зроблено за 20 літ? За цей період подолана монополія держави на землю. Зокрема, в нашому районі встановлено адміністративні межі сільських і селищних рад, населених пунктів. Проведена грошова оцінка земель цих пунктів, розпаювання земель колективних сільськогосподарських підприємств, завершено видачу державних актів взамін сертифікатів. Тобто зроблено великий об’єм роботи. Активізувалося населення восени, адже з нового року мають зняти мораторій на продаж землі. Тож саме ці питання часто розглядаються на сходах селян, де буваю. Наприклад, раніше в українців були побоювання, щоб землю не скупили іноземці. Тепер законопроектом передбачено, що придбати землю в нашій державі зможуть тільки громадяни України, фермерські господарства і сама держава. Іноземці тільки орендуватимуть її.
– А не буде так, що громадяни інших держав купуватимуть землю через підставних осіб?
– Законодавством цього не передбачено.
– Нині обмежили продаж землі в одні руки.
– Так. Для нашої поліської зони це півтори тисячі гектарів, для степової – 2100, для карпатської – 900 гектарів. Однак, якщо сім’я складається з кількох членів родини, то можна скупити чимало землі.
– Як Ви думаєте, люди відразу почнуть спродувати свої наділи?
– Буваю у сільрадах, тож бачу, що там активно обговорюють земельні питання на сходах (в деяких селах проходять вже по третьому колу), на яких спеціалісти роз’яснюють закони – щоб потім не було нарікань, мовляв, прийшли спекулянти, землю продали, продешевили, втратили… Але я впевнений, що 10 відсотків власників земельних часток (паїв) відразу ж її продадуть. Є такий контингент, яким однаково: чи за п’ять, чи за 50 тисяч спихнути. Інші не мають правонаступників, і цілком логічно, що вони також хочуть, щоб швидше був знятий мораторій на продаж землі. За виручені кошти вони, скажімо, хочуть покращити своє здоров’я. А чому б і ні? Але більшість будуть самі господарювати або ж здаватимуть в оренду та вичікуватимуть реальної ціни на землю.
– У земельній службі нині зміни?
– В Києві створено земельне агентство, тож усі на місцях в стадії реорганізації. Наприклад, у нашій службі розрахувалося шестеро спеціалістів, і я не маю права під час реорганізації когось взяти взамін. Роботи вистачає. Бувало, за день реєструвати державні акти приходило понад сто відвідувачів. Тож щоб розвантажити черги, активізували роботу – я запропонував проектним організаціям (і вони прислухалися) попрацювати у вихідні. Думаю, що ми розвантажимо таким чином накопичені земельні питання, яких зібралося чимало. Крім того, покращується робота і через технічне забезпечення. Тож до нового року черги зменшаться.
– З чим ідуть люди на прийом?
– Оформляють документи на особисті земельні ділянки, для дачного користування, під забудову, для особистих селянських господарств, укладають договори оренди сільгосппідприємства. Однак переважають звернення з приводу земельних паїв. Загалом у районі ділянок, на які виготовлені державні акти – аж 98 тисяч (приблизно п’ята частина від усіх в області).
– Є малопродуктивні землі. Що робите з ними?
– В районі велика увага приділяється охороні земель – так на малопродуктивні розроблені проекти заліснення. Схили, пагорби, піщані грунти засаджуємо деревами – тільки за останні роки до ста гектарів. Разом з лісівниками, наприклад, обсадили брищенське сміттєзвалище, заклали лісові масиви на територіях Промінської, Лаврівської, Романівської, Білостоцької та інших сільських рад. Розробили проекти землеустрою по створенню науково обгрунтованої сівозміни у новостворених сільгосппідприємствах, бо нині багато земель використовуються стихійно. Багато робимо по розмежуванню земель державної комунальної власності – задіяні вісім сільських рад по цьому питанню.
– Ваш район приміський. Чи будуть сільськогосподарські земельні ділянки змінювати своє призначення? Скажімо, під будівництво?
– Мабуть, що так. Адже в приміській зоні найбільш розвинута інфраструктура, тому, думаю, якщо будуть забудовані надані землі, черга прийде до тих сільгоспділянок, де пролягають дороги з твердим покриттям, газ, світло, т. п.
Заборона обмежує законне право громадян
– Мораторій на продаж землі з нового року, як Ви вважаєте, буде знятий?
– Безперечно. Воно до того йде. Якщо буде прийнято Закон «Про ринок земель», то він дасть можливість людині вільно реалізувати своє законне право на продаж, дарування, передачу в заставу, адже, згідно Земельного Кодексу, ми маємо право і дарувати, і продавати землю. Але діє мораторій. Це – обмеження законного права. Я вважаю, що прийшла пора продажу. Тим більше, що так звані пролазки є. Якщо сьогодні право власності на земельну частку (пай) ми не можемо через нотаріуса оформити договором купівлі-продажу, то договором міни все одно той же продаж йде. Тож чому це не робити офіційно? Тоді буде в державу йти мито. Україна на цьому тільки заробить. У нас сьогодні в районі проводиться продаж земель несільськогосподарського призначення. Вже продано ділянок для виробничо-комерційних цілей більш як на тридцять мільйонів гривень. Ці кошти надійшли до бюджету держави з якоїсь тисячної частини земель, які є в районі. А якщо це буде по всій країні?
– Деякі господарники кажуть, що в нас нема Земельного банку. За які кошти бажаючі купуватимуть наділи?
– Передбачено створення спеціалізованої державної структури, яка буде викуповувати землю чи керуватиме цим процесом.
– Скільки нині землі може отримати кожен громадянин України?
– Людина має право для особистого селянського господарства взяти у власність до двох гектарів сільськогосподарських земель. До цього пайовики мають у кожному районі різну за розмірами земельну частку (пай). Жителі сіл можуть взяти 25 соток для житлового будівництва, 15 соток – жителі селищ і 10 – у містах. До 12 соток по закону виділяється для ведення садівництва. Десять – отримують ті, хто хоче на дачі будуватися, і сотка виділяється для зведення гаража. Це право має кожен громадянин України. Але його він може реалізувати, якщо звернеться в ту сільську раду, де є землі для цих потреб.
– З якими проблемами стикаються люди, коли оформляють земельні документи?
– Щоб оформити право власності, потрібно пройти досить складну процедуру. Насамперед, отримати рішення сільської ради, яке передається у ліцензовану проектну організацію (в області їх аж 60). Згодом замовляється технічна документація, проект відведення. Після виготовлення технічної документації складність виникає з реєстрацією. Раніше вона проводилася у сільських радах за 15 хвилин і вартість послуг була менша, але з 2002 року цю процедуру доручили новоствореній структурі – Центру державного земельного кадастру. Розпочалася електронна реєстрація. На перспективу це більш цивілізовано, але складніше. Минулого року, крім того, реєстрацію зробили подвійною. Реєстратори є в нашій службі, але роздруковує акти, перевіряє обмінні файли державний кадастр. Тобто людина заплутується, ходячи по чиновницьких кабінетах, а процедура ускладнилася. До всього, збільшились платні послуги. Наприклад, якщо селянин реєструє право власності на дві-три ділянки, то може викласти 500 і більше гривень.
Реальна ціна сформується не за один день
– Буває, коли одні забирають кращі землі, а інші гірші (про такий випадок у Камінь-Каширському районі писала наша газета). Що б Ви порадили у такому разі?
– Коли відбувалося розпаювання землі, я на кожних зборах у селах був сам і розповідав людям процедуру. І якщо доходило, що на території сільради є частина земель кращої чи гіршої якості, то колективно приймалося рішення загальними зборами: де і яку частку видавати кожному пайовику. До скандалів доходили питання розпаювання пасовищ. Наприклад, був випадок літ десять тому по Одерадівській сільській раді, коли пай був до п’яти гектарів, однак зовсім не залишилося пасовищ. Люди провели другі збори-перерозпайовку і вирішили пай зробити на три гектари, а решту площ залишити в загальному користуванні. Тож відпала проблема з пасовищами. Усе залежить від громади і місцевих сходів селян.
– А від чого Ви б хотіли застерегти людей, коли розпочнеться офіційний продаж землі?
– Я б порадив людям, які ще не провели розпаювання, все-таки зібратися на збори, визначитися із земельними питаннями. І оформити документи на право власності. Якщо сьогодні нема інвестора, то через кілька років може прийти або орендар, або покупець на землю. Зрештою, є правонаступники, яким ця ділянка передасться у спадок. Якщо ж не оформити документів, земля перейде в державну власність – і нею розпоряджатиметься держава. Раджу людям не поспішати продавати свої наділи, допоки не утвердиться ринок землі. По району в середньому офіційна ціна згідно грошової оцінки від 20 до 50 тисяч гривень за пай. Для продажу ще робитиметься експертна оцінка. Буде враховано чимало факторів, зокрема, на якій відстані ділянка до міста, які там дороги, тож реальна ціна може підвищитися в десятки разів. Грошова оцінка сільськогосподарських земель вже після прийняття Закону «Про ринок землі» індексуватиметься на 1,7. Якщо, скажімо, за оренду платили 500 гривень, то після нового року вона підвищиться удвічі. А ціни на саму землю як товар з роками зростатимуть, тож вважаю, що з продажем поспішати не варто. Ринкова ціна сформується не за один день. Крім того, у Луцькому районі родюча земля. Це не поліські піщані грунти.
Марія ДУБУК,
Волинська область
Фото Миколи КОМАРОВСЬКОГО
| Comments: |
