Чому не всі села мають вуличне освітлення?
Темні сільські вулички швидше правило, ніж виняток. За словами політиків, ми крокуємо в Європу, але сьогодні ліхтарями похвалитися може не кожен населений пункт. Чому в одного сусіда вулиця освітлена, а в іншого – у кожному закутку темінь?, спробували дізнатись, аналізуючи Програму освітлення населених пунктів, яка діє вже другий рік у Волинській області.
Освітлені вулиці у Жашковичах Іваничівського району
За словами начальника головного управління промисловості та розвитку інфраструктури облдержадміністрації Леоніда Кирильчука, на території Волинської області повністю або частково освітлені 522 населених пункти, а 559 ще чекають своєї черги. Протягом 2011 року 4267 світильників встановили у 180 селах та містах. На це використано 5 млн 854,3 тисячі гривень, з яких понад 4 млн – бюджетні кошти, решта – залучені. Найвищий показник із встановлення вуличних ліхтарів у Старовижівському, Шацькому, Ковельському, Ківерцівському, Турійському районах. Гірше йдуть справи у Локачинському, Горохівському, Любешівському.
Спілкуючись з людьми, доводилося чути нарікання: освітлюють чомусь центральні дороги, а на вулицях, які йдуть по селу, темінь.
Леонід Олексійович пояснює, що найперше світлоточки встановлюють на центральних дорогах, аби покращити видимість для водіїв та пішоходів і до мінімуму звести кількість аварій. Завдяки Волинському обласному благодійному фонду «Рідна Волинь» встановлено ліхтарі на трасі «Луцьк – Ковель – Доманово» та інших центральних шляхах.
– В зимову пору, коли рано темніє, вуличне освітлення особливо потрібне. Як правило, ліхтарі сучасного виробництва автоматизовані: з настанням сутінків вони самі вмикаються, а щойно світлішає – вимикаються, – говорить Леонід Олексійович. – Поки забезпечуємо освітленням головні дороги, а згодом плануємо освітлення в межах житлової забудови.
У селі Жашковичі Іваничівського району у серпні встановили 51 ліхтар. Як розповіла секретар сільської ради Оксана Галета, частину коштів виділили з районного бюджету, а на виготовлення документації здавали гроші з кожного двору, так назбирали 5300 гривень. Місцева жителька Світлана Вараниця озвучує думку односельчан, що освітлені вулиці – то велике благо.
– Тепер у чобітках всюди можна пройти, бо видно, де калюжі, не треба гумовці одягати, – всміхається Світлана Володимирівна. – І платимо за таке благо цивілізації небагато: приблизно по п’ять гривень у місяць.
На виборах до місцевих рад майже всі кандидати у сільські голови обіцяли освітити вулиці. Та, на жаль, дехто, отримавши голоси виборців, забув свої слова.
– Звичайно, найперше ініціатива має йти від сільського голови, – переконаний Леонід Олексійович. – Керівник громади повинен радитися з людьми, а тоді шукати кошти для встановлення ліхтарів. Причому залучати не лише місцевий та районний бюджети, а й кошти спонсорів: підприємців, інвесторів. А якщо сидіти склавши руки й чекати когось збоку, то нічого саме не зробиться. Як кажуть, під лежачий камінь вода не тече.
Руслана ТАТАРИН,
Волинська область
| Comments: |
