Уже п’ятнадцять літ шлемо вам привіт
«Вісник» дослівно означає «ангел», або, іншими словами, той, хто приносить добру, благу вість. Звичайно, не завжди нам вдається це робити. Новини бувають різні, газеті доводиться про них розповідати. Така вже доля у журналістів. Колись Антон Чехов сказав, що найбільша відповідальність лягає на тих, хто людей вчить, лікує і судить. Я хотів би додати, ще на тих, хто про них пише. Бо газетне слово може піднести до небес, а може і вбити. Ми завжди про це пам’ятаємо.
П’ятнадцятиріччя, можливо, й не вельми кругла дата, проте, по-моєму, вже й не маленька. Коли порівнювати з людським життям, ось-ось наступить юність. Можна зробити спробу і підбити деякі підсумки діяльності. Найперше те, що ми вижили у дуже важких умовах становлення нашої держави, зародження і розвитку ринкових механізмів. Якщо скажу, що нелегко було, то нічого не скажу.
І вдалося це завдяки тому, що пощастило підібрати хороший творчий колектив. На перших порах у новостворену газету ніхто не хотів іти працювати. Маститі журналісти не вірили, що з неї щось путнє вийде, а слабаків не хотілося брати. Тому не можу сьогодні не згадати відважних першопроходців, славних трудівників «Вісника»: Ніну Романюк, Сергія Коломейця, Володимира Камінського, Сергія Платонова, Валентина Вінничука, Людмилу Сливу, Інгу Незговорову, Ларису Дубняк.
Хочу також віддати належне людині, котра була головним натхненником створення «Вісника». Це банкір Василь Гаврилишин. Саме він запросив мене на посаду редактора, хоч відразу газету мала очолювати інша людина. Я вдячний Василю Богдановичу за довіру.
Мене часто запитують, якій партії ми служимо. Слава Богу, вистачило нам розуму не ставати ні під чий прапор. Завжди сповідували і сповідуємо принципи: писати правду і тільки правду, сприяти демократії, державності, прагнемо виховувати у читачів почуття патріотизму, стараємося підтримувати бідних та знедолених. Особливо ведемо велику благодійницьку роботу. Наприклад, якщо у когось із наших героїв сталася біда, ми не тільки пишемо про це, а й намагаємося чим можемо допомогти. Після цього у газети зав’язалися дружні стосунки з багатьма сім’ями. Зокрема, з родиною Ольги Вульчин з Нововолинська та Ольги Фенюк із села Любче Рожищенського району Волинської області та багатьма іншими.
Отож, хочу підкреслити, що наша газета служить найголовнішій партії – партії своїх читачів.
І було дуже приємно, що напередодні 15-річчя нам написало чимало людей. Вони прислали не лише щирі вітання, але й багато порад, критичних зауважень. Це дуже радує, отже, наші читачі не байдужі до своєї газети, хочуть, щоб вона була цікавішою, змістовнішою.
Насамкінець хочу щиро подякувати всім, хто нас передплачує, купує, читає. Бо без вас ми нічого не варті. Ми розуміємо, як нелегко у ці скрутні часи знайти вільну копійку на газету. Це нас надихає на нові творчі здобутки, спонукає працювати краще, шукати нові, цікаві теми, постійно виправдовувати ваші сподівання.
Будьте завжди разом з нами – і ми вас не підведемо, не розчаруємо.
Євген ХОТИМЧУК,
головний редактор газети «Вісник+К»
| Comments: |
