«Більше нас не тероризуватиме!»
У відділення міліції зателефонував невідомий і сказав, що власник місцевої будівельної фірми “замочив” свого зятя. Мовляв, сам чув, як вони сварилися, а потому Славик (зять бізнесмена) пропав, і нема його вже більше двох тижнів…
І хоч на анонімні дзвінки, як і на письмові “анонімки”, правоохоронці не квапляться реагувати, бо й офіційних заяв по саму зав’язку вистачає, цей сигнал вирішили все ж перевірити, бо керівник будівельної фірми в місті був помітною особою.
Завітавши в розкішний особняк, де мешкала сім’я Петра Васильовича, власника фірми, дільничний інспектор поцікавився насамперед у Світлани, його дочки, де її чоловік.
– Не знаю? – відповіла напрочуд спокійно. – Вештається десь.
– А скільки часу відсутній?
– Тиждень, чи, може, й більше.
– І вас це не турбує?
– Він і раніше пропадав, особливо, будучи в запої. Цей алкоголік нам так допік, що коли не приходить додому, то хоч у хаті спокійно. Узагалі-то я вже й сама збиралася повідомити в міліцію про його зникнення.
Дільничний записав свідчення Світлани та вирішив ще пройтися по сусідах, чи вони нічого не чули-не бачили підозрілого.
З’ясувалося, що Славик і справді вів аморальний спосіб життя: ніде не працював, пиячив, скандалив, бив дружину, конфліктував із тестем. Хоча недавно бізнес свій мав, але збанкрутів, через що і пустився берега, навіть речі з тестьового дому виносив.
Опитали правоохоронці і кількох Славикових товаришів по чарці. Усі дуже добре про нього відгукнулися: авжеж, щедрої душі людина – ніколи не шкодував грошей на випивку. А один з них зізнався, що це він дзвонив у міліцію й зможе підтвердити свої свідчення про сварку між тестем і зятем.
Для пояснення в міліцію викликали господаря дому. Петро Васильович підтвердив, що зять справді іноді бешкетував, але більше часу безпробудно пиячив, а того вечора також намагався зчинити бучу, але він його прогнав з хати.
Отже, конфлікт між ними таки був, і, щоб бути певними до кінця, у помешканні та на подвір’ї котеджу Петра Васильовича провели обшук. Підозрілу пляму рудого кольору знайшли в багажнику легкового автомобіля. Експертиза визначила, що то сліди крові, яка за групою збігалася із кров’ю зниклого.
Ошелешений висновком, Петро Васильович далі не опирався й розповів усе, як було.
…Того дня Петро Васильович приїхав додому по якусь річ і застукав зятя в гаражі – якраз виносив електропилку. Між ними спалахнула сутичка. Пилку тесть відібрав й прогнав зятя з двору. Петро Васильович поїхав на роботу й повернувся ввечері. Дочки вдома ще не було, зате п’яний Славик хропів на ліжку. Чоловіка охопила злість, і він пішов у сарай по сокиру…
Світлана прийшла з роботи, коли батько домивав від крові підлогу. На ліжку, накритий закривавленим простирадлом, лежав труп її чоловіка. У жінки підігнулися ноги.
– Що ти наробив?! – зойкнула.
– Зате тепер більше нас не тероризуватиме! – відповів спокійно. – Допоможи ліпше занести його в гараж!
– Тебе посадять! – крізь плач мовила.
– Не посадять. Ніхто не шукатиме такого забулдигу. Пропав – і все!
Труп і закривавлену постіль вони вклали до багажника легкового автомобіля, і Петро Васильович вивіз сліди свого злочину за місто та закопав у посадці…
Ігор Славич,
Житомирська область
| Comments: |
