Не зумів повіситися – втопився у криниці
Біля цієї хати сталася трагедія
У цій обдертій хатині на краю села частенько збиралися любителі оковитої. Господар, Олександр Мосійчук, якому нема й 50 літ, ніде не працює, але отримує пенсію по інвалідності, яку і тратить на горілку. Та й друзі, якщо заходили, то не з порожніми руками.
Як розповідає сільський голова Микола Яцюк, він неодноразово розганяв ті п’яні компанії. І сварився, і просив, та все одно вплинути на місцевих п’яничок не міг. Того вечора до Мосійчука прийшов його товариш Святослав.
– Я саме сів вечеряти, коли почув стукіт у вікно. Це був Славик, я відчинив йому двері. З виду тверезий. Трохи поговорили, а потім заснули, – розповідає Олександр Мосійчук. – Коли я прокинувся, бачу, Славик сидить біля грубки на кріслі, слухає радіо. Це було десь біля сьомої ранку, я кажу до нього: «Лягай спати, бо ще ж дуже рано». А він: «Тихо, тихо, чуєш бандити говорять». І показує на радіо. Я вимкнув його. «О, тепер нема бандитів,» – спробував заспокоїти Славика. «А ось ще один сидить», – і показав на кота. Потім взяв зі стола ножа для обрізування буряків, підняв сведра і почав саджати лезо собі в живіт. Я гукнув: «Поклади ножа, що ти видумуєш!», але він мене не послухав і схопив другого, гострішого. Встав на коліна, ножа поставив колодкою на підлогу і животом намагався напоротися на нього. Як я це побачив, зірвався з ніг і кинувся до нього, перевернув на спину, ми почали боротися, й тоді Славик мене штиркнув тим ножем. Я вернувся у свою кімнату, взяв простинь, зав’язав рану. Поки Славик вийшов у сіни, я швидко замкнув двері. Він почав стукати й просити, щоб я виставив чоботи. «Якщо станеш біля вікна, щоб я тебе бачив, то віддам взуття», – сказав я. Він ще стукав у шибку й страшним голосом кричав: «Відкрийте, дайте по-людськи померти». Такі були його останні слова, а потім він десь зник.
Перемотавши рану, щоб не кровоточила, Мосійчук пішов за допомогою до хлопців на тракторну бригаду. Вже звідти повідомили про інцидент сільського голову і викликали «швидку». «Там Славик остався, правда, не знаю, чи живий», – сказав чоловік односельцям.
– Ми разом зі старшою сестрою Славика пішли його шукати. Обійшли знайомих, де він міг бути. Потім біля тої хати ходили, зазирали в хлів, але ніде його не побачили. І лише коли приїхали правоохоронці, почали обстежувати криницю. Там і знайшли тіло Святослава. На шиї у нього було дві мотузки. Очевидно, він хотів повіситися, та тонкі шнурки не витримали й обірвалися, – розповідає сільський голова.
Як повідомив начальник Рожищенського РВ УМВС Петро Наумчук, обидва чоловіки були тверезими. Експертиза не виявила в крові алкоголю, але очевидно, що тривале і часте вживання спиртного призвело до такої біди. 48-річний Святослав мав проблеми з психікою. Молодшим братом опікувалась сестра, неодноразово забирала його до себе. Але останнім часом він самітником жив у батьківській хаті. Поховали його на краю кладовища. Олександр Мосійчук, який отримав ножове поранення в ділянку грудної клітки, про смерть товариша дізнався вже у лікарні.
– Бачите, яка біда трапилася… То вже пити не будете? – скрутно хитаю головою.
– Наливайте,– почула у відповідь.
Руслана ТАТАРИН,
Волинська область
Фото автора
| Comments: |
