Зберігся унікальний вітраж, тільки різьблений камін вкрали

Дивом зберігся вітраж ХІХ століття

Дивом зберігся вітраж ХІХ століття

Мандруючи Україною, не перестаю дивуватися: яка унікальна спадщина дісталася нам від минулих поколінь. Уявіть собі, у звичайному житомирському селі – двохсотлітній князівський палац, добре збережений, завдяки тому, що в його приміщенні розташований аграрний технікум. А поряд в старовинному парку – церква-усипальниця, збудована за проектом видатного архітектора Андріана Прахова. Внутрішній інтер’єр та ікони виконані художником Михайлом Нестеровим. І знаходиться така родзинка в селі Нова Чортория Любарського району на річці Случ за дванадцять кілометрів від райцентру. Першими власниками садиби були польські шляхтичі Прушинські, які разом з будівництвом палацу у 1815 році заклали розкішний парк площею 70 гектарів. Ще з князівських часів збереглися каштанова та липова алеї, рідкісні дерева серед них – модрини. У 1857 році Прушинські, маючи великі борги, продали маєток за 30 тисяч рублів кня-зівській родині Оржевських. Новий господар розпочав грандіозну перебудову. Палац став двоповерховим, реконструювали фасади, з’явилася огорожа, прибрамний будинок та господарські приміщення. У 1897 році генерал Петро Оржевський тільки закінчив реконструкцію маєтку і відразу помер.
До наших днів збереглися давні сходи, прикрашені литим каштановим листям та геральдичним драконом. Найбільше вражає своєю красою великий вітраж на античні мотиви художника Бялковського між першим та другим поверхами. Дивом вціліло два величезних дзеркала на бокових стінах. Кажуть, що під час окупації німецькі офіцери не дозволили розграбувати палац.
Через десять років після смерті чоловіка, у 1907-му, княгиня Наталія Оржевська в парку біля палацу за проектом архітектора Андріана Прахова збудувала родову церкву-усипальницю, яка нагадує Володимирський собор в мініатюрі. Церковний інтер’єр розписував видатний художник Михайло Нестеров. Він на запрошення Наталії Оржевської кілька разів гостював у Чорториї. Для усипальниці Нестеров написав чотири великі вівтарні ікони. Їхня унікальність в тому, що вони виконані олійними фарбами, але не на дереві, а на цинкових пластинах.
Як кожен старовинний палац, цей має свою історію і легенду про підземні ходи та князівські скарби. Після революції 1917-го року селяни почали його розтягувати. Забирали меблі, книги. А Наталія Оржевська вийде на балкон і просить: “Дорогенькі, нащо грабувати, я його з собою не заберу, вам і вашим дітям залишиться”. У 1920-ті роки шукачі скарбів дісталися і до крипти з тілом генерала Оржевського. Храм сплюндрували. Лише в роки незалежності після ремонту тут відновилася служба Божа.
А ще в Новій Чорториї місцеві жителі розповідали: в палаці був старовинний вирізьблений з мармуру камін, який пережив дві світові війни, німецьку окупацію, але літ п’ятнадцять тому загадково зник. Ніби й революції не було, коли все грабували. Можна сказати “випарувався”. Тепер, очевидно, прикрашає маєток якогось олігарха. І ніхто вже унікальний камін не шукає, ніби й не було його в маєтку.    
Кость ГАРБАРЧУК,
Житомирська область
Фото Миколи КОМАРОВСЬКОГО

  •  
Comments:

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>