Зустрілися через 22 роки після повернення з війни
У вівторок у стінах приміщення нашої редакції відбулася трепетна зустріч. Заступник голови Волинського асоційованого товариства “Афганський синдром” Анатолій Сєрков вітав бойових побратимів – Миколу Сасовського та Володимира Мудрака. З першим героєм ми вже знайомили наших читачів. Микола Миколайович має власну справу – знаний у Рожищенському районі пекар (мешкає у селі Сокіл). А ось Володимир Михайлович приїхав на Волинь з Кіровоградської області, міста Устинівка. Приїхав зумисне, аби відвідати друга, з яким пройшов пекло Афганської війни і з яким після дембелю не бачився рівно 22 роки.
Було помітно, як тріпоче серце. Хвилювання видавали і тремтячі руки, і зволожені очі. Наче кадри з кінофільму, за якусь мить промайнула в голові уся військова служба. Згадувалося, як потрапляли у перестрілки, як підривалися на мінах, як, ризикуючи власним життям, рятували один одного і як цілували рідну землю, зійшовши з борту літака, котрий повернув після того пекла в Союз.
– Ми в Афгані стояли горою один за одного, – каже Володимир Мудрак. – А коли повернулися додому, зв’язки, на жаль, втратилися. Тоді ж мобільних не було. Ми пішли вчитися у різні вузи, створили сім’ї. А оце влітку увімкнув телевізор – йшла передача про волинського афганця. Назвали село Сокіл Рожищенського району – і в душі заклекотіло. Це ж звідти Микола! Спершу показали старі фотографії, на яких я упізнав себе, а потім дивлюся – Микола, яким він є тепер. Я на радощах покликав дружину. Через хвилювання не відразу зумів пояснити, у чому річ. Але вона без слів усе зрозуміла. Каже: “Напиши йому листа”. І я так зробив.
Перший лист до адресата не дійшов. Виявляється, у Соколі немало Сасовських. Володя грішним ділом подумав: може, друг загордився й не хоче його бачити. Але щось спонукало написати ще одного листа. У конверт вклав аркуш, в якому було всього кілька фраз і номер телефону. І коли вже навіть не жевріла надія почути знайомий голос, задзвонив телефон.
Вони з годину балакали-згадували. А через кілька днів Володимир Мудрак уже був на Волині. Анатолій Сєрков підготував для гостя сюрприз. Він вручив Володимиру Михайловичу дві пам’ятні медалі: “20 років з Дня виведення військ з Афганістану” та “30 років з дня введення військ в Афганістан”. Медаль отримав і Микола Сасовський. Він усіх почастував смачнючими пончиками власного виробництва.
Наталія КРАВЧУК, м. Луцьк
| Comments: |
