Влітку школярів виховували… монахи

Перший дзвоник знову зібрав учнів до школи. Діти, зустрівшись після літніх канікул, навперебій почали розповідати, де відпочивали. Хтось хвалився подорожжю у Єгипет, хтось – поїздкою на Чорне море чи Світязь. А мій син-п’ятикласник підвівся з-за парти і гордо сказав: “А мене мама влітку віддала у монастир”. Бо саме ці кілька тижнів, проведені у святій обителі (а не відпочинок у Криму та Трускавці, де ми щороку оздоровлюємося), залишили в дитини найкращі враження.Православний табір під назвою “Стежина добра” діє з 2003 року. За цей час волинські школярі під егідою монахів побували у різних місцях, адже табір був “виїзний”. А минулоріч керівництво Волинської єпархії Української православної церкви прийняло рішення облаштувати відпочинок та виховання дітей “стаціонарно”. Так свої двері для юних паломників гостинно відчинив Свято-Троїцький жіночий монастир, що у селі Старосілля Маневицького району.
– Минулого літа ми мали дві зміни, цього – вже чотири, – розповідає ієродиякон Ніфонт (Омельчук), координатор роботи табору. – Радіємо, що дітям у нас подобається. Чимало учнів з однієї зміни просяться, аби батьки їх залишили на наступну.
Свята обитель розташована на лоні природи. Неподалік є ставочок, довкола – хвойний ліс. Тут просто казково влітку! Чудові пахощі дерев і трав, спів пташок, цілющі ягоди… Словом, благодать. А ще сестри обсадили усю територію трояндами, які радують і око, і душу.
Православний табір – це позиція церкви: допомогти батькам виховувати дітей у православ’ї, пояснює ієродиякон Ніфонт. Але не подумайте, що все зводиться виключно до молитов. З дітьми тут проводять величезну роботу, адже табір передбачає не лише духовне, а й культурне виховання. Обов’язковими є уроки етики. Школярикам дають ази з флористики, вчать виготовляти прикраси з бісеру, випалювати картини на дошці, творити фігурки та декоративний посуд з глини. Із задоволенням більшість хлопчиків та дівчаток відвідує художню студію. Також при монастирі дають уроки англійської мови – волонтерами працюють педагоги університетів. Чудово організоване й дозвілля – на обійсті монастиря облаштовано ігровий майданчик, є батут, гойдалки. А ще діти мають обов’язки – монастирський послух.
Дитина пізнає світ, а разом з тим стає ближчою до Бога. Бо кожен день починається і закінчується щиросердною молитвою, без подяки Всевишньому не відбувається жодної трапези, учні мають змогу переглянути фільми й мультфільми на духовну тематику, зрештою, відверто поспілкуватися з наставниками на болючі теми, які не завжди можуть порушити з батьками вдома.
Кожної зміни зі своїми підопічними (60-65 дітлахів з різних областей України) працює понад двадцять педагогів та вихователів. Обов’язково є лікар і фізрук. І кілька професійних кухарів, які роблять меню цікавим для малечі (адже у святій обителі усі дотримуються посту) – дбають про різноманітну, дуже смачну й корисну їжу.
Табір діє під особливим патронатом митрополита Луцького і Волинського Ніфонта. Він обов’язково особисто раз на зміну приїздить до дітей, привозить їм подарунки, нагороджує за певні здобутки. Школярі готуються до його візиту з особливим трепетом – вчать вірші, пісні, розучують сценки.
Добігло до кінця літо, а з ним і завершилося перше духовне паломництво для мого сина. Він став спокійнішим, врівноваженішим, старається більше вдома допомогти. Ієродиякон Ніфонт зізнався, що владика має ідею, щоб табір працював в період шкільних канікул впродовж усього навчального року (восени, взимку і весною). Якби знайшовся благодійник і допоміг у келіях провести опалення! Це був би і його крок на стежину добра.
Наталія КРАВЧУК,
Волинська область

• Нравится
•