Наречена виявилася… заміжньою аферисткою з двома дітьми

Васі було вже далеко за тридцять, а все ніяк не міг підшукати собі пару. Чи тому, що надто нерішучий, чи просто хороша спокійна дівчина, про яку мріяв, йому досі не зустрілася. Словом, холостякував. Мати спершу просила привести в дім молоду господиню, тоді натякала, що в сусідньому селі живуть гарні розлучені жіночки. А він – нізащо. Може, через Валю, в яку був закоханий зі школи і яка, не дочекавшись його з армії, вискочила заміж за сусіда Олега? У матері здогадки були різні, але відвертої розмови про це з сином не виходило.Дівчина знайшлася через газету
Вони давно хазяйнують удвох. Після смерті батька мати не захотіла збувати досить велике господарство. Так Василь ще зі школи впрягся у… землю. Працював, не покладаючи рук. Пізніше став з хлопцями в Москву їздити. Заробляв непогану копійку, але особливо ні на що не витрачався.
Минали роки, вже й хотілося у житті щось змінити. Дивиться на товаришів, а самого жаль бере. Бо в далекій Москві хлопці не сядуть вечеряти, поки додому не передзвонять, не розпитають, як здоров’я дружин, як дітвора, чи дуже бешкетує. А він обміняється з матір’ю кількома словами – і все.
Якось так сиділи за столом, а хтось з гурту й каже:
– А давай, Васю, ми тобі дружину випишемо! В газету дамо оголошення. Може, й відгукнеться якась добра дівчина, зневірена, як ти, але мріє знайти пару?
Сказали, швидше, жартома, ніж всер-йоз. Але Вася задумався. І повернувшись із сезону додому, написав оголошення та відправив в одну з газет.
***
Цієї весни Василь чомусь у Москву з хлопцями не поїхав. Мати не стала розпитувати, в чому річ. Бачила, що поштарка постійно приносить йому від когось листи. І тихцем раділа: “Може, невісточка скоро в хаті з’явиться?”
З-понад десятка листів найдужче його вразила історія Світлани. Вона розповідала про давню зраду і велику рану у серці, яку нікому загоїти. Дівчина залишила свій номер мобільного, і Василь зателефонував. Голос на іншому кінці слухавки видався йому просто божественним! Хлопець відчув, що йому вже хочеться чогось більшого, ніж заочне спілкування. І він, несподівано навіть сам для себе, запропонував дівчині зустрітися.

Каблучка на Великдень
– Мамо, сьогодні у нас будуть гості, – сказав Василь, ховаючи у холодильник пляшку шампанського.
Він чекав на приїзд “своєї Світланки”. Вони вже бачилися кілька разів. То дівчина приїжджала до Луцька, то Вася – в Івано-Франківськ. Зустрічалися в обласних центрах, щоб кожному було зручно повертатися додому. Від їхнього знайомства минуло кілька місяців, і тільки тепер Василь зважився запросити Світлану додому. Аби не просто познайомити з мамою, а щоб вона в нього… жила.
Автобус у їхнє невеличке поліське село не заходить. Хоч від траси близенько, виїхав по гостю коником.
Свекруха без міри раділа появі у домі ще одних жіночих рук. Світлана теж була небоязка до роботи. Не цуралася і в полі буряк пополоти, і підлоги всюди повимивати. А який добрий хліб їй вдавався! “Ну просто знахідка, а не дружина”, – любила повторювати мати перед Василем, бачачи, як дівчина горнеться до сина.
Пожили так місяців зо два. Здається, за цей час молоді й не посварилися ні разу.
Наближався Великдень. Василь заздалегідь поїхав у місто – оббігав усі ювелірні крамниці у пошуках гарної каблучки. Хотів на свято поїхати до Світланиних батьків “у найкрасивіше у світі село”, про яке так багато чув від милої, аби попросити в них благословення на шлюб. Та дівчина, зачувши про такий намір, заметушилася:
– Так у нас там і хата не білена, і в кімнатах треба трошки ремонт зробити. Давай, краще я сама поїду і за 2-3 тижні наведу з усім лад. На скільки грошей вистачить.
Хлопець погодився. Хоч на душу ліг камінь. Тож не на євроремонти їде дивитися, а в гості до майбутньої родини. Він дістав зі схованки п’ять тисяч гривень і простягнув Світлані:
– На, заплати майстрам за роботу, а сама швидше приїжджай. Я буду дуже скучати.
Дівчина й справді повернулася дуже швидко. Розповідала, що знайшла хороших, як для села, майстрів, що вибрала гарні шпалери і навіть замовила новий диван. Словом, тішилася.
– А дітям як подобається! – вихопилося у дівчини.
– Яким дітям? – перепитав Василь.
– Так… племінникам моїм. Їх у мене двоє. Золоті діти.

На «сезон» – у чужу сім’ю
Ще через місяць Василь знову нагадав Світлані, що хотів би поїхати до її батьків. Дівчина ніби раділа. Але бідкалася, що мама погано себе почуває. Аж одного разу, як грім серед ясного неба, пролунав нічний дзвінок. Світлана вийшла надвір, з кимось довго балакала, а тоді повернулася в кімнату і зі сльозами на очах повідомила:
– Мама померла, я мушу їхати додому.
Вранці Вася знову запряг коника, щоб вивезти Світланку з речами до автобуса. Вийшли заздалегідь. Раптом дівчина похопилася:
– Я ж блузку забула! Зачекай мене хвильку, збігаю додому.
Вона повернулася з невеличким пакуночком. Василь посадив дівчину на рейсовий автобус й проводжав його поглядом, поки той не сховався за горизонтом.
Ввечері Світлана віддзвонилася, що добралася додому благополучно. А наступного дня Василь скільки не намагався їй зателефонувати, усе безрезультатно – абонент був “поза зоною”. Не з’явилася у мережі ні ще через день, ні через тиждень. Хлопець занепокоївся, що з милою трапилася біда.
Тим часом у Васі дуже захворіла тітка і мама попросила сина, аби дав їй трохи грошей на лікування. Той до сховку – а ні гривень, ні доларів нема…
***
Він не хотів звертатися у міліцію, але рідні наполягли. Пропажу, як не дивно, розшукали швидко. І зовсім не на Івано-Франківщині, а аж у… Чернівцях. З’ясувалося, Світлана – професійна гастролерка. Вона за оголошеннями підшуковувала собі жертву, втиралася у довіру, а потім оббирала до нитки. Сама родом із Закарпаття. Як виявилося, вдома на дружину, яка “їздила по сезонах”, чекав люблячий чоловік і двоє діток! Вони ні сном, ні духом не знали, як Світлана заробляє на життя.
На суд Вася прийшов з букетом. Слухав сповідь Світлани – й не вірив своїм вухам. Просив суд не карати її суворо. Поклав на лаву квіти і зі сльозами на очах вийшов із залу…
Світлана РІДНА,
Волинська область

• Нравится
•