Індійський щоденник

Індійська перлина – Тадж Махал

Індійська перлина – Тадж Махал

Група редакторів, журналістів з України нещодавно побувала в Індії. За своє життя немало вдалося побачити, пів-Європи об’їздити, проте нинішню подорож ні з чим неможливо порівняти. Таке відчуття, ніби відвідав іншу планету.Храми, храми… і святі корови
Переліт був дуже важким. Київ-Москва-Делі. Понад шість тисяч кілометрів. До того ж, у нас у лютому до десяти градусів морозу, а там – тридцять тепла. Прилетіли пізно вночі. На вулицях мертва тиша. Де-не-де бродять корови, іноді проїде автомобіль. Насуплено причаїлися біля високих будинків розвалюшки, якісь незрозумілі курені.
Зате вранці столиця ошелешила нас неймовірним шумом і гамом, хаотичним рухом автомобілів, авто- і велорикш, автобусів, мотоциклів, велосипедів, пішоходів, худоби. Все це постійно сигналить, гуде, кричить. Таке відчуття, що довкола рухаються не лише транспорт і люди, а й будинки, дерева, мости. Аж рябить в очах. Справжній мурашник.
В житті не бачив такого скупчення людей. Воно й не дивно. Адже офіційно в столиці проживає тринадцять мільйонів людей, неофіційно – двадцять п’ять. Не мало, не багато – пів-України.
Супроводжував нас гід Сергій, родом з білоруського міста Орша. Сім років проживає тут. Одружився на індійці, відкрив туристичну фірму. Прекрасно знає мову хінді, історію країни, безмежно закоханий в Індію. Так і каже, що вона для нього стала другою батьківщиною.
Першим об’єктом ознайомлення став для нас храм усіх релігій Лотос. Дуже оригінальна архітектурна споруда у формі однойменної квітки, що оточена водою. Здалеку таке враження, ніби бутон розпускається на воді. Море люду.
Чималенька черга. Нарешті роззуваємося і попадаємо всередину. До речі, в усі храми треба заходити тільки босоніж. У Лотосі ніяких зображень, скульптур, стоять стільці. Поруч сидять китайці, європейці, звичайно, багато індусів. Панує тиша. Кожний, очевидно, як і я, спілкується в думках зі своїм богом.
До речі, в Індії 3300 каст, різновидів релігій. Деякі взагалі викликали посмішку. Як, наприклад, напівлюдина, напівслон. Або бог Шива – що означає поклоніння чоловічому дітородному органу. Нам важко усе це збагнути. Як на мене, це уже скидається на язичництво.
Підтвердженням цьому стало відвідання храму Акшардхам. На території зображені фігури слонів, всіляких божків. Заходимо всередину. Монах ставить нам на лобі коричневі цяточки з хни, в знак поваги вішає на шию віночок з чорнобривців. Війнуло чимось домашнім, щирим, теплим.
Взагалі індійці напрочуд добродушні, привітні. Я б сказав, навіть наївні. Очі їхні так і світяться простотою і щирістю. Абсолютно ніякої агресії чи злоби.
І все ж найбільше вразили першого дня в Індії разючі, неймовірні контрасти столиці. Шикарні будинки з бетону і скла, чепурні офіси і поруч жахливі нетрища, завалені вулиці сміттям. Біля одного торгового центру у центрі міста прямо на тротуарі під вечір на вогні жінка готує їжу, чоловік приліг на дерев’яний настил. А поруч за кілька метрів якийсь дядько справляє нужду. І кругом ходять корови. Худючі, бруднючі. Ніхто їх не має права вдарити чи штовхнути. Ця тварина тут вважається святою, оскільки споконвіку є годувальницею для бідних індійських родин.

А весілля співало й танцювало
Зморені жарою, цілоденною їздою і ходнею по місту, ми вже намірялися якнайшвидше дістатися до готелю. І враз наш гід підкинув ідею. Того вечора мало відбутися весілля родички його дружини. Сергій і запропонував нам подивитися на обряд. Звичайно ж, усі погодилися. Хоч відразу виникло багато запитань. Наприклад, чому весілля відбувається на будні, а не в неділю, саме був вівторок. Виявилося, що дату визначає астролог, а не самі молоді і батьки. Він бачить по небесних світилах, коли найсприятливіший день для поєднання доль молодят. І зовсім неважливо будень це чи свято.
Весілля відбувалося в якомусь орендованому приміщенні. Цей район Делі не віднесеш до багатих, але й на нетрища не скидає. Зал битком набитий людьми. Столики стоять окремо один від одного. На найпочеснішому місці сидять жінки в національній одежі. Молодь одягнута звичайно. Гості підходять до кухарів, вибирають, що кому забажається. Тобто дуже схоже на шведський стіл. Спиртного ніде не видно. Тут не прийнято частувати гостей оковитою на весіллі.
До нас, українських туристів, підвищена увага. Нас намагаються пригостити, пропонують різні наїдки і напої. Мені піднесли якийсь кренделик з тіста і коричневого кольору підливу. Показали руками, мовляв, вмочуйте і їжте. Спробував. Відразу пожалкував. В роті запекло вогнем. Не можна було проковтнути, не зручно й, перепрошую, випльовувати. Отак і стояв отетеріло. Хтось гукнув: “Молодий їде!” Всі висипали надвір. До нас наближалася з вигуками, піснями строката колона. Попереду несли щит з гірляндами вогнів, далі – духовий оркестр, за ним – гості. А в їхній гущі на білому коні у чалмі – молодий. Його шию сповивали віночки з паперових грошей. Пізніше Сергій пояснив, що це символ заможності і багатства.
Тим часом гості, в основному чоловіки, неймовірно веселилися. Приспівували, пританцьовували. Геть так само, як і в нас на весіллі. І духова музика вигравала веселих мелодій. Тому мої ноги самі пішли у танок. Не знаю, як у мене виходило, проте індійці не випускали зі свого кола ні через п’ять, ні через десять хвилин. Від отих веселощів голова йшла обертом. Геть забулося, що я в далекій, чужій країні. Ми співали, розмахували руками, щось вигукували. Бо весілля, воно і в Індії весілля.
Молодого на порозі зустріли батьки молодої. До речі, ми ще раніше з нею також познайомилися. Разом фотографувалися на згадку.
Настала пора нам вирушати в готель. Гід розповів, що весілля продовжувалося до другої години ночі. Після пригощань молодих обдаровували, як і в нас. Обряд вінчання відбувся о четвертій ранку. Так тут заведено. Цікаво було дізнатися і про інші весільні традиції. Дев’яносто п’ять процентів молодят до весілля не знають одне одного. Їм підбирають пару батьки. Родина молодої обов’язково готує придане. Як правило, організовує весілля. Те, на якому ми побували, обійшлося приблизно у дев’ять тисяч доларів.
Євген ХОТИМЧУК
Фото автора

  •  
Comments:

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>